Вівторок, 14 березня 2017 року № 20 (19465)
http://silskivisti.kiev.ua/19465/print.php?n=34941

  • Світ захоплень

Київський суперкарлик

Галина ВЕРНИГОРА.

У тепличному господарстві Богданівського лісництва Чорноліського лісгоспу, що на Кіровоградщині, давно експериментують із вирощуванням тропічних фруктів. На які тільки рослини-екзоти не розжилися ентузіасти…

ЗОКРЕМА, торік один зі співробітників лісництва отримав від колеги з іншого регіону незвичайний подарунок — два невеличкі горщики з крихітними рослинками. Це були саджанці банану сорту Київський суперкарлик. Усе літо вони «мешкали» на подвір’ї тепличного комплексу Богданівського лісництва, давши непоганий приріст і паростки. Та коли восени прийшли холоди, постало питання: що робити з тендітними рослинами далі? На зиму вирішили висадити їх в опалюваній теплиці. При пересадженні від основних рослин від’єднали парості, тож отримали аж вісім саджанців. А щоб «тропіканці» не сумували, їх підселили до сусідів-екзотів — Павловського лимона, який уже тішить лісівників цвітінням і плодами, та інжиру Брунсвік, котрий теж сформував кілька плодів.

— У теплиці рослини добре набирають зелену масу, дають гарний приріст та нові паростки. Тож маємо надію, що експеримент буде вдалий, — каже інженер із лісових культур Олена Кирпа.

Київський суперкарлик виведено в Україні. Ця багаторічна трав’яниста рослина і справді невеликого зросту — до 1,5 м. Тоді як зазвичай на привіллі банани можуть виростати і до 12 метрів заввишки. Кажуть, Київський суперкарлик уже на третій рік здатен щедро обдарувати дбайливого господаря солодкими, надзвичайно запашними плодами невеличкого розміру, яких на одній рослині (за добрих умов вирощування) може вирости від 150 до 300 штук.

Хоча це спірне питання — щодо смаку і поживності плодів-«іноземців», вирощених у кімнатних умовах. Радше ці рослини любителі-садівники «заводять» удома задля втіхи, як захоплення. Тим часом, зазначають працівники Богданівського лісництва, справа може принести і зиск. Адже попит на саджанці тропічних рослин у країні хоч потроху, а все ж зростає.