• Придибенція

Скучно i нудно

Роман КРИКУН.

м. Сокаль

Львівської області.

— Як скучно і нудно ми все ж таки живемо! Пропав дух завзятості, дух авантюризму! Ні, терпіти зухвальство нашої сусідки Любки я не буду! Попатраю її клятих курей у борщ! Розгребли геть чисто всі наші грядки! — роздратовано каже чоловікові Петру дружина Катерина, яка зранку встала не з тієї ноги.

— Так і наші сокотухи до неї ходити у гості полюбляють... — каже їй чоловік.

— Мовчи: наші розумніші і не гребуться де попало... Ей, зроби краще музику тихіше! — не вгамовується жінка.

— Наскільки тихіше? — мирно запитує чоловік.

— Та хоч зовсім вимкни! — Бурхають нерви у дружини: — Розсівся, ледацюго, та ще, бачте, сусідку капосну захищає. Чорти б тебе з нею взяли. А ти розсаду полив, що оце зі мною розпатякуєш?

— Так.

— І яблуні пообрізував?

— Ага.

— Усі-усі, про які я казала?

— Угу.

— Чого угукаєш? Чи мову людську відняло? Гній?

— Розкидав, розкидав...

— Сусідку заразою назвав? На городі вона.

— Ні-і...

— Ну й мужик у хаті — ворогові не побажаєш! Усе самій доводиться робити! Ну, Любко, заразо сусідська, я йду по твою душу! Щоб і тобі зранку не скучалося та не нудьгувалось...