Байки в прозі

_{Бровко про сторожа}

— Хитрий. Я всю ніч гавкаю, а він, бач, за це гроші отримує.

_{Оса про Муху}

— Вона така: недавно ссала кров з Рябка, тепер в шовках у Павука.

_{Порося про Свиню}

— Неохайна яка! Коли виросту, зроду таким не буду.

_{Бюрократ про Дуба}

— Який він у біса Дуб, коли його спиляли.

_{Залізо про Золото}

— Яка несправедливість: з мене все виготовляють, всюди застосовують, а за ним усі аж трусяться.

_{Осел про Байкаря}

— Він з мене кепкує і вважає дурнем, мабуть, за довгі вуха. А свої він хоч бачить?

_{Місяць про Сонце}

— Спробувало б воно вночі посвітити.

_{Віл про Ярмо}

— Увесь старий сільгоспреманент до музею здали, а воно ще й досі на моїй шиї.

_{Копійка про Карбованця}

— Бач, як носа задер! А без мене його і не було б.

_{Крапка до Коми}

— І примхлива ж ти! Не кожен знає, де тебе й поставити.

Василь КОСТЮК.

м. Київ.

Щиро вітаємо письменника-гумориста, давнього автора «Веселої світлиці» та її завжди бажаного гостя Василя Івановича КОСТЮКА з його переконливим повноліттям — 85-річчям.

Хай невичерпний козацький каламар Вашої творчості ще довго джерелиться новими творами і здобутками! З роси і води Вам!