Постільний режим

Микола ВАВІРОВСЬКИЙ.

с. Заставці

Старосинявського району

Хмельницької області.

Коли дружина вперше за все подружнє життя захворіла, та ще й на якусь там ангіну, Макітренко, як і належить дбайливому чоловікові, рішуче мовив:

— Людонько, тобі негайно потрібен постільний режим. Лежи, читай і ні про що не думай. Покладайся на мене, доглядатиму, як за малою дитиною! — і для певності вдарив себе кулаком у груди.

Та наступного дня він уже не бив себе кулаком у груди, бо голова макітрилась від, здавалося б, дрібних клопотів, що напосілися на нього, як комарі. Йому ніколи було навіть вітатися з сусідами по сходовому майданчику.

На четвертий день затурканий, зчорнілий та знервований Макітренко не вітався вже й до колег. Привівши додому з дитсадка доньку, навшпиньки ввійшов до дружини в кімнату і нетерпляче запитав:

— Ну то як, тобі покращало?

Дружина, перегорнувши чергову сторінку детективу, мляво змахнула рукою:

— Де там... Але не забивай собі зайвим голову. Якось воно буде... Не стій коло мене, бо й ти схопиш вірус. Краще приготуй вечерю, збігай за молоком, в аптеку, випрасуй дитині платтячко та прибери в кімнаті... Незабаром має прийти лікар.

...П’ятого дня змарнілий та неголений Макітренко цілісінький день сидів на службі, втупивши у стінку збайдужілі очі. А десь по обіді зірвався з місця і помчав додому.

—   А я вже цілком здорова! — радісно зустріла його на порозі квартири Людонька.

— У-у-у-у-у! — лише й спромігся вичавити з себе чоловік, показавши рукою на горло.

— Ангіна! — рішуче сказала дружина.

Вклавшись у постіль, Макітренко тут же видудлив бідон теплого молока з медом, поклав, не без допомоги дружини, на шию компрес і перед тим, як поринути у читання цікавого детективу, усміхнувся і ніжно сказав:

— Яке то щастя, Людонько, бачити тебе завжди здоровою!

І водночас подумав: «Їй-право, краще самому тричі захворіти, ніж перенести одну хворобу дружини»...