Пес-провокатор Іван КИСЛИЦЯ. с. Руданське Шаргородського району Вінницької області. Хоч виє вітер І періщить дощ надворі, В хліві В теплі Тварини роблять збори. Віл головує, доповідь гуде, А Півень протокол веде. Свиня: — Дає хазяїн мало їсти... Курки: — Нема на що вночі нам сісти... Коза: — Бе-е-ез сіна голодно мені... Теля: — Ме-е-е-ні побільше молока в ці дні... Мовчав лиш Пес. В куточку він скрутився І на братів своїх спідлоба лиш дивився. Ці збори затягнулись аж до ранку. Та раптом двері рипнули на ґанку І до хліва зайшов Хазяїн неспіша З налигачем в одній руці. А в другій мав ножа. Принишкли мешканці хліва і курника. Лиш Пес підвівся зі свого кутка. Підвівся, подививсь Хазяїнові в очі I стиха гавкнув, ніби неохоче. Він двічі гавкнув, і на Півня, й на Вола: Мовляв, вина найбільша їх була. ...Вола миттєво потягли на бійню... ...На кухню вже без голови понесли Півня... Отак в хліві. Але й серед людей На кого «Гав!» — Тому й ножа приставлять до грудей... * * * Не бійся шавки, що постійно шавка, А стережися пса, який лежить й не гавка. Два в одному Запитав Іван у Клима: — Чом сумний, сусіде? В тебе тіні під очима, Які в тебе біди? — Не біду, Іване, маю. Маю два онуки І до їхніх забаганок Не доходять руки. Приїхали мої внуки На вихідні з міста Й кажуть, що їм в моїй хаті Чомусь дуже тісно. Примхи їх задовольнити Не можу ніяк — Один хоче в цирк попасти, Другий — в зоопарк. Сусід хитро усміхнувся Й дав мудру пораду: — Увімкни їм телевізор — Телеканал «Рада». |