• Картинка з життя

Нероханий помічник

Василь ВЕРБИЦЬКИЙ.

с. Вороньків

Бориспільського району

Київської області.

ДО СТАРОГО клена часто навідувався строкатий дятел. Пробіжить по стовбуру, постукає дзьобом — перевірить, чи немає під корою поживи. На клені я прилаштував будиночок для синичок. Настали перші квітневі дні, і вони почали носити «постіль» для гнізда. Завітали сюди і шпаки в пошуках місця для виведення пташенят. Спробували забратися в синиччину хатку — замале віконце. Посиділи на гілці, сумно поспівали і полетіли геть. Тільки синичок розтривожили. Так повторилось кілька разів. Невдовзі знову з’явився дзьобатий. Чую — стукає своїм «долотом». Зайнятий у садку своєю справою, не зважав на нього. А птах працював старанно і без спочинку. Коли настав полудень, мимоволі глянув на клен і побачив незвичайну картину. Дятел учепився за синичник і столярує. Отвір віконця вже значно побільшав. Потім він кілька разів робив спробу влізти крізь нього в чужий дім. Господарював тут до самого вечора. Наступного дня вранці знову за роботою. Прилетіли і шпаки. Сіли збоку і уважно спостерігали.

Дятел пурхнув усередину синичника, вибрався назовні, ніби показуючи їм, що вхід тепер вільний. За ним «приміряли» вхід шпаки. Добре! Можна поселятись.

А їхній непроханий помічник пурхнув і полетів. Він допоміг сильнішим, але ж слабших образив…