• АПК

Україна нагодує світ. Якщо…

Василь ПІДДУБНЯК.

Поки українські селяни роблять усе можливе і неможливе, щоб їхня страдницька через глобальне потепління і «прискорені реформи» хлібна нива порадувала вагомим колосом, у Києві відбувається центральна подія аграрного ринку. Йдеться про XIV Міжнародну конференцію «Зерно Причорномор’я-2017. BLACK SEA GRAINE».

САМЕ ЦЯ конференція визнана лідерами виробництва і експорту зернових і олійних культур одним з найбільших світових форумів, на яких розглядаються злободенні теми та перспективи розвитку глобального ринку зерна і ринків країн Чорноморського регіону. Останні традиційно чи не найпожвавленіші на планеті. І роль нашої хліборобської держави, власне — житниці не лише Європи, у цьому пожвавленні — незаперечна з огляду на нові виклики, спричинені передовсім демографічними, кліматичними та економічними змінами останніх років.

«Україна є надійним гарантом продовольчої безпеки у світі, — наголосила, відкриваючи зібрання, заступник міністра аграрної політики і продовольства України Олена Ковальова. — Ми експортуємо свою продукцію в понад 190 країн та займаємо провідні позиції на світовому ринку. Зокрема, з експорту олійних та зернових культур. І ця продукція формує значний економічний потенціал нашої держави».

Як повідомляє прес-служба аграрного відомства, «вже сьогодні Україна посідає четверте місце на світовому ринку з експорту кукурудзи, третє — на ринку ячменю і шосте — на ринку пшениці, одинадцяте — з експорту борошна, дванадцяте — з експорту пластівців».

«Ці позиції — не межа можливостей, і ми маємо забезпечувати саме той попит, який є на світовому ринку. Мінагрополітики спільно з громадськими асоціаціями, представниками бізнесу та наукових кіл працює над рішеннями, які дозволять виробникам і споживачам української продукції почувати себе захищеними у попиті на продовольство», — зазначила заступник міністра.

Своєю чергою президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зауважив, що наша країна потенційно може подвоїти виробництво агропродукції, а отже, збільшити її поставки на світовий ринок. Одначе досягнення таких рубежів само по собі не відбудеться без інвестицій у провідну галузь держави. Йдеться про значну суму — 60-70 млрд доларів. Де ці кошти взяти? І чи готові інвестори, зокрема іноземні, вкладати їх в аграрне виробництво?

Ось у чому питання, як казав класик.