• З приводу

Як корові сідло

Лариса Сай-Боднар.

Європейський парламент у Стразбурзі проголосував за надання громадянам України права на в’їзд до країн ЄС без віз. Отже, вже у другій половині літа наші громадяни нарешті зможуть втілити довгоочікувану мрію у життя. Та чи всі жили цією мрією?

ДОСИТЬ символічно: зі слова «євровіза» можна виокремити інше — віз. Так-так, той самий гужовий транспорт, без якого й досі не обходиться селянин. Звісно, черепашачими темпами руху він суттєво поступається автомобілю, не кажучи вже про літак, який більше підходить для подорожей по Європі. А оскільки ні подорожі повітряним судном, ні навіть автомобілем нашому селянину не доступні, та й не тільки селянину, а возом далеко не заїдеш, то твердження про уседержавну радість від запровадження євровізи — фантазії можновладців, котрі й гадки не мають (чи не прагнуть мати) про життя на селі, де люди безробіттям, безгрошів’ям, бездоріжжям доведені до відчаю.

Мої німецькі родичі, що мешкають у селі Штьокте поблизу Гамбурга, вийшовши на пенсію, активно подорожують Європою. Звісно, не щомісяця, а двічі-тричі на рік, але дозволяють собі турне — небувалу, за мірками їхніх українських родичів, які живуть у селі Каришків на Вінниччині, розкіш.

Чи зраділи наші селяни звістці про безвізовий режим в’їзду в країни ЄС, як наш Президент повідомив з телеекрана так, ніби промовляв Великоднє вітання? Навряд чи. Політично підковані, ті, обурюючись, заходилися загинати пальці, перераховуючи, якою ціною дістався «такий прорив» і в яких кабальних умовах, продиктованих МВФ, їм доведеться жити далі.

Правду кажуть: півсвіту скаче, півсвіту плаче. Звісно, полегшено зітхнули ті, хто часто їздить до Європи на відпочинок, у туристичні подорожі, відрядження, на гостину до родичів. Можна було б порадіти (якщо це слово тут доречне) за безвіз для тієї великої кількості селян, хто, покинувши в Україні сім’ї, їхали за кордон на заробітки. Адже ні для кого не секрет, яких поневірянь доводиться зазнавати, щоб, в’їхавши до країни за туристичною візою на кілька тижнів, залишитися там на роки. Аж ні — євровіз не для них, бо не надає права на роботу та навчання в країнах ЄС, а поширюється лише на короткострокові поїздки: терміном 90 днів у проміжку 180 днів. Простіше кажучи, українці можуть перебувати в країнах ЄС кожні півроку по 90 днів.

Суттєва подробиця: для безвізової поїздки потрібно оформити біометричний паспорт, однак можна лишити й старий, якщо в ньому є мультивіза — користуватися нею. А можна і не клопотатися біометрикою, а їздити зі старим закордонним паспортом, звертаючись, як і раніше, в посольства по візи. Словом, вибирайте, як зручніше.

І ще. Якщо ви вибрали перший варіант, не забудьте прихопити підтвердження бронювання готелю або запрошення, якщо збираєтесь жити у родичів, запрошення для участі у конференції, виставці, лист від ділових партнерів тощо. І головне — гаманець чи платіжну електронну картку, а якщо попросять — баланс у вигляді роздрукованого з банкомата чека чи дзвінка на гарячу лінію банку.

Словом, що не рядок, то нові можливості для «охочих» до європодорожей селян. На жаль, вони знову залишилися «з носом». Чи то пак, з возом, до якого селянину не звикати. Бо безвіз більшості з них потрібен, як корові сідло.