• Проблема

Дороги — хвороба хронічна

Валентина РАКОВИЧ.

Кажуть, що в США є дороги, які побудували, але забули нанести на карту. В Україні ж — зовсім інші чудеса: дороги відмічені на мапі, а в реальності практично не існують. До того ж із року в рік на нас чигає одна і та ж проблема: разом зі снігом сходить і верхній шар асфальтного покриття, залишаючи суцільні ями, немов після тривалого бомбардування. А в літній період великих збитків дорожньому господарству додає підвищена температура повітря.

СТАН українських доріг — чи не найбільш з обговорюваних тем у суспільстві. І не тільки. Найбільше він дошкуляє власникам автомобілів та водіям-професіоналам. Тому останнім часом дедалі більше автомобілістів пересідають на громадський транспорт, заощаджуючи таким чином чимало грошей на ремонті ходової частини своїх машин.

У державному бюджеті-2017 на будівництво і ремонт доріг передбачено понад 35 млрд гривень. Про це на засіданні уряду повідомив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман і анонсував масштабне їх будівництво за новою стратегією. «По-перше, ми повинні ремонтувати і будувати дороги, які підкреслюватимуть наші логістичні можливості й позитивно впливатимуть на розвиток національної економіки. Тому ми повинні чітко визначити стратегію, куди і що ми будуємо. По-друге, ефективне використання ресурсів. По-третє, якість», — оптимістично зазначив В. Гройсман. Своєю чергою міністр інфраструктури Володимир Омелян пообіцяв за ці гроші привести до ладу 2 тис. км доріг і 80 мостів. І поки чиновники розсипають обіцянки щодо європейської якості відновлюваних транспортних артерій, реальність залишається сумною: між намірами, можливостями і потребами — нездоланна безодня.

За оцінками екс-глави департаменту автотранспорту МІУ Романа Хміля, щоб відремонтувати всі дороги в Україні, потрібно щорічно впродовж десятиліття виділяти по 100 млрд грн. Це майже у три рази більше, ніж передбачено нині. І ці кошти повинні йти за цільовим призначенням: безпосередньо на ремонт, будівництво та підтримання автошляхів у належному стані, а не на погашення нажитих боргів (кредити ж треба повертати).

Вже наприкінці березня оптимізму в чиновників поменшало. «Реальна сума, на яку ми розраховуємо для утримання доріг, — це діапазон 15-20 мільярдів гривень на цей рік», — уточнив В. Омелян. Із цієї суми, за словами міністра, 7 млрд підуть на погашення кредитів. Ще близько 1 млрд грн потрібно віддати підрядникам за вже проведені роботи. Приблизно 2 млрд дорожники планують спрямувати на ямковий ремонт, а 1,5 млрд притримати на організацію безпечної експлуатації доріг: прибирання снігу, нанесення розмітки, облаштування дорожніх знаків. І лише близько 5,3 млрд грн можна буде витратити безпосередньо на реконструкцію. Враховуючи стан наших автошляхів, реконструкція означає практично нове будівництво. Торік капремонт одного кілометра обходився у 7 млн грн. Отже, навіть якщо з цієї суми жодна копійка не «загубиться» на відкати, приписки і подібні корупційні оборудки, дорожники зможуть прокласти максимум 727 км. З грошима більш-менш розібралися.

Тепер би з’ясувати, чому у нас дороги — як страшна невиліковна хвороба, що безрезультатно потребує тривалого догляду за «хворим», вартісного ремонту, підтримки, вкрай виснажуючи бюджет країни? Фахівці галузі запевняють, що в разі застосування сучасних технологій та дотримання всіх стандартів дороги повинні служити до 20-30 років, незважаючи на високі чи низькі температури. Ми ж не в гірших, ніж решта країн, кліматичних умовах. Проте близько 97% асфальтного покриття, визнало Міністерство інфраструктури, перебуває у незадовільному стані, щороку «з’їдаючи» мільярди бюджетних коштів.

Причини негараздів банальні: з одного боку, використання недоброякісних матеріалів, з іншого — висока ймовірність корупційної складової під час будівництва та ремонту доріг. Найчастіше маємо справу з двома відпрацьованими схемами фінансових зловживань, які перетворюють автошляхи на засіб сталого «заробітку» чиновників (за оцінками експертів, доходить до 50-70% вартості робіт). Перша — фіктивне будівництво чи ремонт, коли гроші одержують за роботи, які не були виконані, а лише оформлені на папері. Друга — завищення вартості матеріалів. Виконавець закуповує недоброякісні будівельні матеріали за цінами, вищими від ринкових. Різниця розподіляється між учасниками корупційної оборудки. Тільки вдумаймося: при будівництві та ремонті доріг 20% розбіжності з ринковими цінами... не вважається порушенням. Така собі дрібничка, бачте.

Схоже, що без «хірургічного втручання» ці хронічні дорожні хвороби нам не здолати. А наразі, шановні автомобілісти, тримайтеся! У країні, де чиновники хворіють на безвідповідальність, з трибун лунають популістські промови, досягнення фіксуються тільки у звітах, а з корупційними схемами «борються», стрясаючи повітря, годі сподіватись, що вибоїни та ями кудись зникнуть, а наступного року асфальт знову не розтане разом зі снігом.