• Запитання — відповідь

Підпис під заповітом

Ліна ПАСЬКО.

«У мене є сумнів, що заповіт був підписаний саме заповідачкою — моєю бабцею. Як це довести?» — запитує Валерій К. із Миронівського району Київської області.

ВІДПОВІДНО до статті 1233-ї Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Це односторонній правочин, що вчиняється фізичною особою, яка має повну цивільну дієздатність.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається, за винятком, коли особа через фізичні вади не може самостійно його підписати. Тоді, згідно зі статтею 207-ю цього Кодексу, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. У такому разі підпис цієї особи, що посвідчується нотаріально, завіряється нотаріусом або посадовою особою, яка має відповідне право. Також зазначаються причини, через які текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У випадку, якщо у спадкоємця з’являється сумнів щодо дійсності правочину, для встановлення істини він має право звернутися із позовом у суд. Звісно, право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає після смерті спадкодавця.

Проте самого позову недостатньо, треба для порівняння надати документи з почерком та підписами заповідача. Варто, однак, врахувати, що документи, наприклад, двадцятирічної давності не годяться. Це мають бути папери приблизно одного часу із заповітом. Після цього у суді треба заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. У разі недостатності даних експерти можуть повідомити суд, що проведення експертизи неможливе. Якщо ж її усе-таки проводять, експерт дає свій умотивований письмовий висновок, який долучають до справи.

Щоправда, умовивід спеціаліста для суду не є обов’язковим і оцінюється суддями за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Якщо ж суд встановлює, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, то такий заповіт визнається недійсним.