• Слава України

Легендарний селянський гетьман

Володимир БУРБАН.

Художник Н. Павлусенко.

21 квітня виповнюється 420 років із часу страти Северина Наливайка — ватажка селянсько-козацького повстання 1594-1596 рр., випускника Острозької академії, богослова, активного учасника християнської «Священної ліги».

У СІЛЬСЬКИХ бібліотеках, які ще вижили, можна, мабуть, зустріти художні твори про Северина Наливайка. Якщо пощастить, то насолодитесь неймовірно колоритним і захопливим романом в авторстві незабутнього Миколи Вінграновського, який своїм улюбленим героєм вважав саме Северина Наливайка.

Загалом же постать уславленого народного героя посідає значне місце в різних історичних дослідженнях. Зокрема, досі достеменно не встановленого автора «Історії русів» особливо вразила нагла смерть козацького гетьмана. У Варшаві Северина Наливайка і його побратимів «посадили живцем у мідного бика і палили того бика малим вогнем декілька годин, доки зойк і стогін страдників було чутно, а врешті тіла замучених у тому бикові спалено на попіл». У народі, крім цього, ширилися й інші легенди про загибель Наливайка. Новітні дослідження стверджують, що Наливайка справді протягом року тримали у варшавських катівнях, де він зазнав лютих мук і зрештою був страчений (четвертований).

Северин Наливайко, який мав іще імена Северій, Семерин, Шимон, Павло, народився близько 1560 р. на Поділлі — в Гусятині чи, можливо, Саганові, в родині ремісника-кушніра, закатованого паном Калиновським. Смерть батька тяжко вразила юного Северина. Разом із братом Дем’яном виховувався в Острозькій академії. Дем’ян став священиком, займаючись перекладами і оригінальною творчістю, а Северин, окрім науки богослов’я, добре засвоїв пушкарську справу на Запоріжжі. Ходив у походи проти турків і татар, організувавши загін із 2500 нереєстрових козаків. На рахунку молодого полководця були успішні походи проти турків у Молдавію та Угорщину, що викликало позитивний резонанс серед правлячих кіл Західної Європи. Скориставшись цим, Наливайко сконтактував з Ватиканом і Габсбурзькою імперією щодо створення Християнської «Священної ліги» для протидії мусульманській експансії. Але доводилося боротись на два фронти — проти турків і татар та польської шляхти. І в цей час у Наливайка визріває ідея створення своєрідної автономної козацької республіки — вільної української держави. Російський поет, один із п’яти страчених декабристів, Кіндрат Рилєєв, який любив Україну, знав українську мову, в поемі «Наливайко» писав:

Єдина мрія кожен день

Мені являється лишень

І не дає ніде покою:

Ні серед степу,

в таборах,

Ні в лютім вихорі двобою,

Ні в час молитви

по церквах.

«Пора, —

я чую щохвилини, —

Катів душити України!»

Хто з нинішніх московських піїтів здатен проголосити такі високі слова?

Наливайко очолив селянсько-козацьке повстання, яке поширилося на Брацлавщину, Поділля, Волинь, Київщину, частково на Галичину і навіть на Білорусь. Об’єднані загони С. Наливайка, М. Шаули, Г. Лободи розгромили під Білою Церквою добірне польсько-шляхетське військо. Проте після зіткнення в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля повстанці змушені були відступати. Кривавим епілогом народної революції завершилася битва в урочищі Солониця поблизу Лубен. Оточене українське військо поляки обстрілювали з важких гармат. Майже два тижні тривала облога, тисячі вояків, їхніх дружин та дітей було вбито. Спалахнули хвороби, в таборі запанували паніка та незгоди. Найближче оточення Наливайка, спокушене солодкими обіцянками ворога, видало Северина полякам, за що поплатилося і саме, і вся Україна. Почалися жорстокі розправи. Дороги України були уставлені шибеницями та палями, на яких катували повсталих.

…Наша сучасність була б значно бідніша, якби чотири століття тому не прийшов у світ легендарний селянський гетьман Северин Наливайко — красивий і мужній, самовідданий і жертовний. Богослов і православний християнин, він підняв меч за віру і праведне діло, пішов за голосом народу і сам став його голосом.