• Серед братів наших менших

Удавові обійми

Микола ВОЗІЯНОВ.

м. Харків.

Хваливсь Кабанчик ген

за ставом

Своєю дружбою з Удавом.

Розповідав рябій Корові:

— Ми здавна друзі гонорові!

Удав до мене серце має,

Занадто щиро обіймає.

Відповіла йому Корова

На ті слова сентиментальні:

— Після удавових обіймів

Бувають наслідки фатальні.

Кіт і дороговказ

Кіт, тримаючись за зуба,

Дорогою брів.

Глип — покажчик на стовпі

З написом уздрів.

Щоб розгледіти, що пишуть,

Став на задні ноги,

Прочитав (аж полегшало):

«Аптека за рогом!»

Уточнив:

— Аптека там,

Куди показали?

А Покажчик:

— Певно, там,

Якщо написали.

Я за рогом не бував,

Вибачайте, зроду.

Хоч служу дороговказом

Нашому народу!

Спадкоємець

— Коли виростеш, ким будеш? —

Лев Ведмедика питає.

— Як мій татко —

інспектором! —

Той відповідає.

— Станеш правити на службі,

Гроші рахувати?

— Буду пасіку щодня

Я інспектувати!

— Спадкоємець! — хмикнув Лев,

Взяв маля за вуха. —

Мед вживатимеш щодня —

Схопить золотуха!