Пряносмакові: користь і краса

АРОМАТНІ трави люди споконвіку використовують у їжу. З лісів і лугів ці рослини переселилися в наші сади і городи, діставши загальну назву — пряносмакові. Більшість із них мають ще й гарний декоративний вигляд і є прикрасою будь-якого квітника.

Утім, таку травичку треба використовувати зі знанням справи. Так, зелень вимагає дотримання деяких правил обробки. Трави не можна довго варити, інакше найцінніші вітаміни в них зруйнуються. Тому-то, коли готують першу страву на зеленній основі, то перебрану й промиту в холодній воді зелень нарізають і кладуть у бульйон лише наприкінці варіння. Найдоцільніше варити зелень на парі. Приготовлену їжу бажано споживати одразу ж. Чим різноманітніша зелень у весняному салаті, тим краще. Звичайно такий салат присмачують сіллю і сметаною або олією. Якщо з весняних трав готують пюре, то для цього збір перебирають, промивають, потім варять у невеликій кількості води (знов-таки, краще на парі), а коли все стане м’яким, протирають через сито. Пюре приправляють борошном, олією та вершками, потім солять. Вода з-під зелені виявиться корисною для супу. Не можна варити та зберігати трави в металевому або мідному посуді.

Упродовж століть люди дійшли висновку, що, наприклад, кмин краще додавати у страви, які можуть викликати здуття живота, — з кислої капусти, квасолі, гороху. Насіння кладуть у тісто для ароматизації хліба, а також для соління та квашення. Гіркота полину допомагає при порушеннях функцій жовчного міхура, тому ним приправляють жирні страви з баранини, свинини або гусятини. Додані в чай ​​листочки м’яти, меліси, монарди роблять напій більш освіжаючим.

Насправді кожна рослина має широкий спектр застосування. Так, листочки гісопу в стравах із бобових полегшують засвоєння рослинного білка. Чай, заварений на листках цієї рослини, чудово тонізує. А відваром листя і пагонів можна зняти запалення і втому очей.

Традиційно на українському городі вирощують базилік, петрушку, селеру, естрагон і кріп. У квітнику зазвичай ростуть різні види м’яти. Урізноманітнити вибір пряносмакових трав з вашого городу, а відтак і їжі можна з допомогою таких однорічних культур, як аніс, змієголовник, бораго (огіркова трава), кервель, майоран, перила, нігела (чорнушка), фенхель, кмин.

Справжньою окрасою квітника чи городу стануть материнка, гісоп, любисток, лофант анісовий, розмарин, лаванда, чорноголовник (кровохльобка), котовник, чебрець. Ці багаторічні культури невибагливі: ростуть практично на будь-яких ґрунтах, не потребують постійного догляду, радують нас ароматами не тільки на грядці чи в квітнику, а і як кімнатні рослини зимової пори, якщо їх пересадити у горщик. Вони приваблюють до саду метеликів і корисних комах.

Для успішного вирощування пряносмакових достатньо відвести добре освітлюване місце, дещо облагородити ґрунт, заправивши його з осені перегноєм і мінеральними добривами, і хоча б зрідка поливати. Більшість трав самі заглушують бур’яни. А чебрець може рости навіть у щілинах кам’янистих доріжок, виділяючи аромат за кожного дотику при ходінні ними.

А тепер про те, яка приправа до якої страви підходить.

Базилік поліпшує смак салатів, особливо із помідорів, супів, соусів, макаронних страв та із яєць.

Материнку додають у супи, соуси, до смаженого та тушкованого м’яса, у квас.

Гісоп покращує смак салатів, м’ясних та овочевих супів, смаженого м’яса.

Кервель подобає до овочевих і грибних салатів, соусів, до відвареної риби і м’яса.

Любисток кладуть у всі супи, салати, м’ясні, овочеві й рибні страви.

Огіркова трава додається у салати.

Майоран поліпшить фарш, будь-який суп і підливу, з ним краще смакують м’ясні холодні закуски.

Розмарин надасть пікантності смаженому м’ясу, зокрема м’ясу птиці.

Чебрець додають у супи, борщі, салати.

Кмин (насіння й молоде листя) — чудова приправа до супів, його кладуть у квашену капусту, при засолюванні огірків, у булочки, оладки.