• З гумористичного клунка

Турботливий Макар

Юрій БЕРЕЗА.

м. Рівне.

Щоб шлунку зменшити

страждання,

Макар не смажив більше страв,

А перейшов на випікання,

Для цього й жінку підібрав.

Коли ж почув: існує інше

Приготування — на пару,

Він поміняв іще хутчіше

На свіжу кралечку стару.

А вже тоді, як хтось порадив

Рослинну їжу лиш вживать,

Здоров’я власного заради

Знов одруживсь хвилин за п’ять.

Та ось, відчувши, що останні

Зозуля шле йому «ку-ку»,

Волів побачить на прощанні

Уже дружину будь-яку.

Успішні діти

Однокурсники колишні

Алла та Назарій

Купували якось вишні

На міськім базарі.

Вибирали й мимоволі

Звіт складати стали

Про нащадків, їхні долі,

Ким повиростали.

Чоловік хвалився першим:

— Син — велика цяця:

Він живе у Будапешті,

Бізнес — його праця...

Завелась опісля Алла,

Хоч в роки студентські

В рік три слова видавала

І то вельми кепські:

— В мене двоє, як годиться.

В них життя — багате:

Син встиг вшосте розлучиться,

А дочка — вдесяте!

Сліди біди

— Скажіть, сусіде, тільки чесно,

Бо це для мене інтересно,

Чи є в квартирі таргани?

— А де ж поділися вони?

Звичайно, є, хоч небагато,

Але борюсь з цим злом завзято!

В минулий так труїв четвер,

Що мало сам ніг не задер.

А в чому ваш тут інтерес?

— Я дивним чином теж воскрес!

Терміновий підйом

Перед сном дружині Стах:

— Завтра на світанку

Маю бути на ногах,

Розбуди, Світланко.

Половинці цей наказ

Щемом в душу вп’явся:

Ледацюга перший раз

Щось робити взявся!

Тож, як тільки за вікном

День засвідчив яву,

Жінка кинулась притьмом

Готувати каву.

Зашкварчав гігант-карась

Вмить на сковорідці,

Зашивати узялась

Дірку у спецівці.

Після цього почала

З ліжка витягати

Донедавнього козла,

Що умів лиш спати.

Стах пручався, відбивавсь,

Бравсь за чортихання,

Та усе-таки піднявсь,

Бо згадав прохання.

Повелів халат напнуть,

Піднести сандалі

Й телевізора ввімкнуть

На «Інтер»-каналі.

А тоді тост мовив свій:

— Люба, вище носа!

Та й подивимося бій

Ломаченко — Соса!