П’ятниця, 5 травня 2017 року № 34 (19479)
http://silskivisti.kiev.ua/19479/print.php?n=35452

Вірний захисник Пресвятої Трійці

Антоніна КІЗЛОВА.

6 травня (23 квітня за ст. ст.) православні вшановують святого великомученика Георгія Побідоносця (бл. 275—303) — молитовного покровителя воїнів, скотарів і пастухів. Слов’яни здавна вірять, що св. Георгій (Юрій, Юр, Єгорій) також захищає тварин: «Усяке живе створіння в Єгорія під рукою».

Георгій народився в заможній християнській родині з міста Білит (нині — Бейрут, Ліван). З юності служив у війську, за неабияку мужність і розсудливість швидко отримав високе звання коміта (командувач тисячі). Також став одним із радників імператора Діоклетіана — язичника, успішного в розбудові держави, проте вкрай нетерпимого до інших віросповідань.

Коли Діоклетіан наказав своєму війську стратити кілька тисяч християн, Георгій відкрито визнав, що є одним із них, і звинуватив імператора в несправедливій жорстокості. Володар дуже шанував Георгія за його бойові заслуги, тому спершу по-доброму вмовляв поклонитись ідолам. Однак полководець не погодився. Відмовився він і тоді, коли потрапив до темниці й зазнав нелюдських катувань. Аж доти, доки кат відтяв йому голову мечем, Георгій невпинно славив Пресвяту Трійцю. За таку нездоланну стійкість у вірі угодник залишився в історії як Побідоносець (Переможець).

Перед смертю Георгій устиг роздати бідним усе майно і проявити Божий дар чудотворення. За його молитвами зцілилося багато хворих, а ще ожив віл, що загинув від виснаження, — єдиний годувальник убогого селянина.

Поширене наймення святого — Змієборець — походить від переказу, за яким Георгій убив списом змія, котрому приносили в жертву юнаків та дівчат із Білита. Коли навколишні мешканці-язичники дізналися про це, то вирішили охреститись, а саме чудо відтоді часто зображують на іконах.

З того часу, як Володимир Великий прийняв хрещення в Георгіївському монастирі Корсуня (Херсонес), св. вмч. Георгій став дуже відомим на Русі. Ярослав Мудрий заснував і назвав на честь угодника місто Юр’їв (нині — Біла Церква). До численних Георгіївських храмів ніколи не припиняли приходити богомольці.

В день святого Георгія (весняного Юрія) господарі виганяють худобу на пасовисько — «на Юрову росу», заорюють ріллю.

Під час празникового богослужіння віряни об’єднуються в молитвах про захист рідної землі від ворогів.