• Дивлюсь я на небо

Гігант Юпітер в оточенні «весняних» зірок

Володимир БЕЗУГЛИЙ,

астроном-аматор.

ІЗ ПРИХОДОМ завершального місяця весни на наших широтах розпочинається понад тримісячний період року, характерною особливістю якого є велика тривалість світлового дня. І без того куці ночі здаватимуться ще коротшими через значне подовження присмерків, котрі на півночі нашої країни з останньої декади травня взагалі не закінчуватимуться протягом нічного періоду, плавно переходячи із вечірніх у ранкові.

Місяць:

у першій чверті — в середу, 3 травня;

повня — у ніч із середи, 10-го, на четвер, 11 травня;

в останній чверті — у ніч із четверга, 18-го, на п’ятницю, 19 травня;

новий — у ніч із четверга, 25-го, на п’ятницю, 26 травня.

Кожної ясної ночі прийдешнього місяця на небосхилі сяятимуть найвіддаленіші з п’ятірки видимих неозброєним оком планет — гіганти Юпітер та Сатурн. Найкращий час для спостережень першого — після згасання вечірньої заграви, допоки він високо стоятиме у південному секторі небесного склепіння. Знаменита ж планета з кільцями з’являтиметься над південно-східною ділянкою обрію ближче до опівночі, а найвище над горизонтом перебуватиме в середині другої половини ночі. Обидва гіганти легко віднайти завдяки сильному блиску: Юпітер за яскравістю пануватиме над усіма зореподібними світилами, а Сатурн буде найпомітніший серед свого зоряного оточення низько над південною частиною небокраю. Близько опівночі з 7-го на 8 травня дещо вище Юпітера «пропливе» щербатий диск Місяця; щодо Сатурна таке ж явище спостерігатиметься серед ночі проти 14 травня. Просторова відстань до першої планети тепер поступово збільшуватиметься, а до другої, навпаки, зменшуватиметься — так триватиме до 15 червня, на яке цьогоріч припадає її протистояння із Сонцем.

Спостерігаючи одночасно Юпітер і Сатурн, зверніть увагу на видиму відстань, на якій вони один від одного нині перебувають. Щоб її подолати, швидшому Юпітеру, котрий знаходиться до Сонця майже вдвічі ближче, ніж Сатурн (але приблизно вп’ятеро далі, ніж Земля), знадобиться понад три з половиною роки…

Безхмарними травневими вечорами, коли починає темніти небо, у південній його половині приковуватиме погляд незмінна трійка яскравих «весняних» зір: найближчий до зеніту Арктур, неподалік Юпітера — Спіка, а також розташований значно західніше Регул. Їхній блиск відрізняється не набагато, чого не можна сказати про просторову віддаль: Арктур перебуває від нас на відстані близько 37 Спіка — 270, а Регул — 78 світлових років. Останній позначає праву нижню вершину витягнутої на схід від нього великої трапеції, «складеної» з найпомітніших зірок зодіакального сузір’я Лева. Ділянка небесної сфери, на якій вони знаходяться, цікава тим, що, як уперше було виявлено 45 років тому, саме в її напрямку наша Галактика разом із сусідніми зоряними системами мчить у просторі відносно залишкового мікрохвильового електромагнітного випромінювання, яке заповнює Всесвіт із найдавніших часів. Уточнена згодом швидкість цього руху — приблизно 500 кілометрів на секунду — стала свого часу справжнім сюрпризом для фахівців.

Продовження правої бічної сторони трапеції сузір’я Лева, спрямоване до горизонту, «вкаже» на зорю такого ж, як і у Полярної, блиску з цікавою назвою арабського походження Альфард, що перекладається як «самотня» (навколо немає жодного гідного її за яскравістю світила). Вона «очолює» найбільше за площею на всій небесній сфері сузір’я Гідра (тобто водяна змія), довгий «ланцюг» численних тьмяних зірочок якої о цій порі простягається вздовж південної та частково західної чвертей небо­краю.

Двадцять років тому, навесні 1997-го, з території України можна було спостерігати незвичне видовище — мальовничу комету Гейла-Боппа, названу так на честь її першовідкривачів, американських аматорів астрономії. Вона виявилась однією з найяскравіших у минулому столітті: завдяки значному блиску космічну гостю з доволі довгим хвостом можна було побачити без будь-яких оптичних засобів і навіть на підсвіченому нічному небі великих міст. Відтоді подібних «хвостатих» світил, котрі завдяки великій яскравості привертали б загальну увагу, на наших широтах не спостерігалося, хоча раніше вони зазвичай з’являлися з глибин космосу приблизно через кожні десять років. Не був винятком із цієї емпіричної закономірності і 2007-й: на його початку жителям Південної півкулі феєричне видовище подарувала комета Макнота. Проте минуло чергове десятиліття, а нових кандидатів у «великі» комети все ще не видно…

Близько опівночі з 20-го на 21 травня Сонце перейде із зодіакального знаку Тільця (Taurus) у зодіакальний знак Близнят (Gemini).