• Резонанс

Земельний дерибан набирає обертів

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Закарпатських чиновників охопила справжня земельна лихоманка. Селяни вже доведені до відчаю. У селі Фанчикове Виноградівського району навіть спалахнув бунт — громада повисмикувала межові стовпчики, що позначали ділянки, викопала саджанці, які встиг посадити один із нових власників землі. Селу не вистачає землі ані для пасовища, ані під нові забудови, ані на розширення кладовища, скаржаться люди, а хтось, хто сидить за сотні кілометрів, з легкістю отримує вгіддя, якими користувалися їхні діди, а до того прадіди...

ПРЕДСТАВНИКИ землевпорядних органів у відповідь розмахували папірцями з прізвищами учасників АТО і звинувачували місцеву громаду в саботажі закону. Насправді ж з усіх, кому наділили землю, «атовцями» є тільки двоє людей, кажуть селяни. Найбільше обурення викликало те, що своїм, тутешнім, захисникам наділів тут не дісталося.

Подібне відбувається буквально в усіх населених пунктах Закарпаття. Після чергового скандалу чільник області Геннадій Москаль і паралельно депутати облради ухвалили рішення скасувати право власності для всіх невідомих осіб, залишивши тільки справжніх «атовців» (які зазвичай становлять у списках кілька відсотків). Виявилося, що рішучості громад та підтримки депутатів усіх рівнів замало. На боці землевпорядників — закон. У підсумку, як пояснив голова Фанчиківської сільради Юрій Мар’ян, «бунт» односельців нічого не дав. Особи, в яких є документи на землю, зберегли за собою право власності.

Що ж це за закон такий, що позбавляє людей права на споконвічно свої вгіддя? Кулуарну систему розподілу земель запровадили ще за В. Януковича. До його президентства, аби набути у власність частину землі, потрібна була згода місцевих депутатів. Зрозуміло, що така схема не влаштовувала тих, хто при грошах і владі. Отже, щоб не залежати від волі місцевих депутатів, функції розподілу передали головам РДА. Але і ця схема містила ризики — рішення очільника райдержадміністрації затверджувала сесія, а якийсь опозиціонер завжди міг зчинити скандал. Тому з 1 січня 2013 року набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно з яким громаду і депутатів місцевої ради позбавили впливу на розподіл земель, що за межами населеного пункту. Доля наділів перейшла в руки «Держземагентства». І вже чотири роки діє принцип: чиновник одноосібно розпоряджається землею у своєму кабінеті. Що­правда, відтепер кадастрова карта є у вільному доступі в Мережі, й на те, як її ділять, можна подивитися.

— Яка користь із цієї прозорості, коли громада нічого не може вдіяти! — обурюється голова Олешницької сільської ради Степан Попович.

Тамтешня історія яскрава і показова. Олешник — найбільше село у Виноградівському районі за кількістю жителів. Селяни утримують в особистих господарствах чимале поголів’я худоби — 300 голів ВРХ, багато овець і кіз. А крім того, фермери з сусіднього району створили неподалік буйволяче господарство. Для такої кількості тварин потрібні чималі пасовища. Одне з них — на узліссі на західній окраїні села. Тут і раніше було колгоспне пасовище, досі зберігаються нерозпайовані залишки майна. Вже не перший рік громада намагається його узаконити. Але чиновники області по-своєму розуміють Земельний кодекс, який дозволяє передавати такі ділянки у користування громади, і вимагають від олешниківців створити комунальне підприємство. Це робиться для того, роз’яснює С. Попович, щоб урешті виставити державну землю на аукціон, в якому братимуть участь місцеві жителі та заможні столичні любителі закарпатських краєвидів. Хто в підсумку стане власником угідь, здогадатися неважко...

Про те, що вимога створити комунальне підприємство — тільки формальний привід відтягнути справу, засвідчила історія села Мала Копаня. Місцина мальовнича, а отже, приваблива. Малокопанці виявили, що до їхньої землі вже починають придивлятися. Щоб запобігти дерибану, громада вирішила піти шляхом, запропонованим працівниками Геокадастру, тобто створила КП. Потім, як і годиться, відправила повний пакет документів до установи, що повинна розглянути їх для оформлення землі на потреби села. Однак малокопанцям прислали лист, у якому пропонували для початку створити... комунальне підприємство. Тобто держслужбовці просто знущаються над людьми.

Директор закарпатської філії Інституту охорони ґрунтів України Юрій Бандурович вважає, що Держгеокадастр своїми діями заганяє конфлікт у ще більшу яму. Є інтереси держави і є інтереси громади. А між ними вклинивсь «інтерес» армії чиновників, яким закон дав можливість розпоряджатися чужою землею.