• Слава України

Загадковий геній із Полтави

Володимир БУРБАН.

Виповнюється 120 років од дня народження Юрія Васильовича Кондратюка — видатного українського вченого-інженера, талановитого винахідника-самоука, геніального теоретика міжпланетних польотів.

НА ВСЕСВІТНЬОВІДОМОМУ космодромі мису Канаверал (штат Флорида, США) з ініціативи американських астронавтів встановлено бюст українського вченого Юрія Кондратюка. Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця, а також малу планету-астероїд №3084. За що така шана, та ще й у краях, далеких од Батьківщини?

1969 року відбувся вікопомний політ на Місяць космічного корабля «Аполлон». Експедиція провадилася так званою трасою Кондратюка. Річ у тому, що американські вчені на основі ідей та розрахунків Кондратюка здійснили політ і висадку людей на місячну поверхню.

У Радянському Союзі, надто в Україні, ім’я Кондратюка тривалий час замовчувалося. Проте й сьогодні його постать оповита флером загадковості. Справжнє ім’я вченого — Олександр Гнатович Шаргей (прізвище, очевидно, польського походження і означає щось на зразок «малювальник»). Народився 21 червня 1897 року в Полтаві. Його батьки, Гнат Бенедиктович і Людмила Львівна, переслідувалися царськими властями за участь у революційній діяльності. Матір на четвертому місяці вагітності запроторили до Лук’янівської в’язниці у Києві, де вона, не витримавши знущань, збожеволіла і незабаром померла. Трохи згодом забрала невиліковна хвороба і батька. У 13-річному віці Сашко осиротів і виховувався родичами. Зі срібною медаллю закінчив 2-гу пол-тавську гімназію, без іспитів став студентом Петроградського політехнічного інституту. Та провчився там недовго — був мобілізований до армії. Невдовзі опинився у круговерті громадянської війни, потрапивши до російської Добровольчої армії генерала Корнілова, звідки двічі тікав. Побоюючись червоного терору, став Кондратюком Юрієм Васильовичем — за метрикою померлого студента-волинянина.

Після 1918 року зазнав неймовірних випробувань долі. Ким тільки не доводилося йому працювати! «Геній в обмотках», як його називав Олесь Гончар, був вантажником, слюсарем, електриком, теслею, землекопом, кочегаром, машиністом, механіком... Але попри все не полишив юнацьку мрію про космічні польоти.

Символічним уявляється потяг українців до міжзоряних мандрів. Варто згадати Кондратюкового земляка Олександра Засядька та чернігівця Миколу Кибальчича: перший сконструював пускові станки для запуску ракет, а другий, засуджений до страти за замах на царя, у тюремній камері розробив проект «повітроплавальної машини», яка мала рухатися з допомогою реактивного двигуна. Додамо ще житомирянина Сергія Корольова, під керівництвом якого уперше в історії людина вийшла в космос. До речі, останній запрошував до співпраці Кондратюка, але той, остерігаючись перевірки його особи, відмовився...

Кондратюк-Шаргей подарував людству справді геніальні відкриття, хоча так і не здобув вищої освіти. Самотужки опанував глибини математики, фізики, хімії, аеродинаміки та інших наук. Юнаком почав розробку оригінальних ідей космонавтики, найповніше виклавши їх згодом у роботі «Завоювання міжпланетних просторів». Йому належать понад 20 ідей та розробок у галузі ракетобудування і космонавтики — від схем та описів багатоступінчастої ракети до гальмівних парашутів для м’якої посадки, супутників зв’язку, навіть конструкції крісла космонавта.

Золоті розсипи його таланту не оминули і земних проблем. Доклав рук і розуму до проектування та будівництва елеваторних комплексів, вітроелектростанцій, одну з яких планував звести на горі Ай-Петрі у Криму. А ось яка оказія сталася з дерев’яним зерносховищем на 10 тисяч тонн збіжжя. При будівництві, яке проектував і очолював Кондратюк, не було використано жодного цвяха! Полетів донос: він, мовляв, спеціально не застосовував цвяхів, щоби споруда швидко розвалилася (до речі, вона стоїть і досі!). Швидкі на розправу «органи» засудили Юрія Васильовича на три роки ув’язнення...

Характерною була зовнішність Кондратюка. Як на свої літа, згадував колега-сучасник, він мав значно старший вигляд. Сива, скуйовджена шевелюра, гострий погляд, веселі вогники в очах, безмежна життєрадісність, цілковита зневага до життєвих вигод — так, якийсь час, не маючи житла, ночував просто в конторі на столі. Щедрий був на усмішку і веселий жарт.

Відомо, що Кондратюк 1941 року добровольцем пішов на фронт і загинув, ліквідуючи розрив телефонного дроту. Проте де і коли востаннє ступав по землі незбагненний світовий геній, так ніхто і не відає...

Епоха, в яку жив Юрій Кондратюк, позначилася на його долі світовими і особистими катаклізмами. Звершив він багато, хоча прожив мало. Та ще не одне покоління астронавтів, долаючи безмежні простори космосу, згадуватиме ім’я великого сина Землі і України.