• Це цікаво

Щоб любов не згасала

КОЖНА країна має свої весільні звичаї. Вони дуже різні — одні можуть розчулити, інші — й шокувати...

Традиція, щоб на столі обов’язково був весільний коровай, зародилася в Стародавньому Римі, де над головою нареченої розкришували хліб — він уважався символом родючості. Крихти гості збирали на щастя. Римляни також першими почали виготовляти металеві обручки, згодом традиція надівати обручку на підмізинний палець поширилась у багатьох країнах.

У Єгипті вважали, що від безіменного пальця лівої руки просто до серця проходить «вена кохання». У цій країні прийнято в день весілля щипати наречену — це, мовляв, на щастя.

Обсипання молодят зерном, випікання весільного короваю стало традицією і в Україні. У Чехії молодят інколи «засівають» не тільки зерном, а й горохом.

Колись вважалося, що найкращий день для весілля — середа. Святкування в понеділок — до добробуту, у вівторок — до здоров’я. Субота — найневдаліший день. Парадоксально, але нині традиційним став саме він!

У Греції наречена кладе собі в рукавичку шматочок цукру, щоб життя було солодке.

Зазвичай на весіллі молода стоїть ліворуч нареченого. За давнім звичаєм, він повинен тримати кохану лівою рукою, а правою мечем охороняти від ворогів і конкурентів. А ось у євреїв — усе навпаки.

На Філіппінах вважають, що головним у шлюбі буде той, хто першим ступить за поріг церкви. Поганою прикметою для тамтешніх наречених є приміряння сукні до весілля.

...Як бачимо, наші звичаї не так уже й відрізняються від європейських.