• Картинка з життя

Півонії для куми

Марія ГАВРИШ.

смт Софіївка Дніпропетровської області.

ЛІТО, червень. Бабі Марії не сидиться в хаті. Поки спека спала, вирішила полити квітник. Потім огірочки можна буде посапати... Пораючись, почула, як біля двору зупинився легковик.

— Бабусю, — гукнув до неї чоловік середніх літ. — Мені отак, — приклав руку до горла, — потрібні квіти. У вас такі гарні троянди. Може, продасте?

Баба Марія усміхнулась: ну і ну! Дорослий, а не може відрізнити троянди від півоній! Чимсь сподобався їй цей незнайомець, то пішла до хати, винесла ножиці й почала зрізати більші квіти та бутони. Чоловік і собі придивлявся, підказуючи, які з них йому подобаються. Передаючи пишний букет незнайомцеві, баба Марія не втерпіла:

— Що це у вас за подія сьогодні?

— Та ще два дні тому у куми був день народження, а я забув. То хоч зараз привітаю. Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.

Кумі... Якби для жінки так старався! Дарма він їй сподобався. Бач, як вирядився до куми: біла сорочка, випрасувані штани, напахтився, аж дихати нічим. Гуляка, зрадник... Вже шкодувала, що зрізала для нього квіти.

— Як дружина народжувала, — незнайомець підійшов за букетом, — терміново була потрібна кров для переливання. То кума серед ночі до лікарні прибігла. На щастя, в неї та сама група. Врятувала і подругу, і нашого сина...

Незнайомець витяг із гаманця кілька купюр і простягнув бабі Марії.

— Дякую, виручили.

— Не треба грошей, — відказала бабця. — Передавайте кумі вітання.

Чоловік поїхав, а вона ще довго стояла біля воріт і усміхалася. Навіть про огірочки забула...