• Анекдоти з Бердянська

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

Чоловік прийшов додому о четвертій годині ранку. Дружина лежить і вдає, що спить. Чоловік бере стілець, сідає поруч і дивиться на неї. Дружина не витримує:

— Що ти робиш?

— Хочу сидіти в першому ряду, коли розпочнеться концерт на замовлення.

* * *

Сьогодні дружина переміряла увесь свій весняно-літній гардероб. Налізло тільки намисто. І то на руку.

* * *

У житті зовсім не важливо пливти за течією або проти неї. Тут головне, аби в тебе була яхта...

* * *

— Ти знову спізнився на роботу! Що цього разу: землетрус, повінь, суховій?

— Ні. Мені наснився футбольний матч. Суддя призначив додатковий час, і я вирішив додивитися зустріч.

* * *

Літня жінка скаржиться своїй сусідці:

— Здоров’я у мене вже не те. Зір поганий. Он бачу, що йде якась людина, а хто — не можу впізнати.

— Та хіба то людина? — аж сплеснула руками сусідка: — То ж мій зять!

* * *

— Уявляєш, донька мені нічого не розповідає. Я в розпачі!

— Я теж. Бо моя донька розповідає мені все!

* * *

Приходить чоловік напідпитку додому із розбитим носом. Жінка побачила та й каже:

— Бачиш, до чого горілка доводить?

— Яка горілка? Мене вдарив Петро, який і в рот її не бере!

* * *

До перукаря заходить чоловік із дитиною.

— Постригти, поголити? — запитує той.

— І те, й інше, — відповідає чоловік.

Після того як майстер закінчив роботу, мужчина говорить:

— А тепер пострижіть малого, а я сходжу за газетою.

Минає чимало часу, а він не повертається.

— Куди ж подівся твій батько? — запитує у малого перукар.

— Це зовсім не мій тато, — боязко відповідає хлопчина. — Цей дядько підійшов до мене на вулиці і запитав, чи хочу я безкоштовно постригтися.

* * *

— Куди ти поспішаєш?

— В університет на іспит.

— А з якого предмета?

— Там скажуть.

* * *

— Привіт! Мене звати Дмитро. Я вкрав панду з вашого зоопарку.

— У нас взагалі-то клуб анонімних алкоголіків.

— А ви думаєте, я це тверезим зробив?