Ошатні дворічники

НАПРИКІНЦІ червня — на початку липня сіють дворічники. Найкраще робити це відразу після гарного дощу. Сіють маргаритки, братки (віола), гвоздику турецьку і садову, дзвіночок середній, лакфіоль, стокротки, наперстянку пурпурову, іпомопсіс червоний, незабудки, штокрозу (рожа), лунарію.

Першого року рослини розвивають листя у вигляді прикореневої розетки, а на другий — квітконоси, квітки і насіння. За сприятливих умов деякі з них, наприклад маргаритка, можуть рости і досить рясно цвісти понад два роки.

Дворічники переважно холодостійкі й досить невибагливі до умов вирощування. Їхнє насіння визріває і буває готовим для посіву в липні-серпні. А незабудка, дзвіночок бородатий легко розмножуються самосівом.

Сіють дворічники зазвичай просто у відкритий ґрунт. До появи сходів грядочку потрібно накрити поліетиленовою плівкою, підтримувати вологість ґрунту поливами.

Якщо сходи вийшли загущеними, їх обов’язково потрібно прорідити. На постійне місце дворічники висаджують наступної весни або у вересні-жовтні поточного року, в залежності від термінів цвітіння. До кінця літа сіянці зміцніються і добре вкорінюються, відтак легко зимують. Навесні наступного року вони вже рясно цвітуть.

Більшості дворічників протипоказаний застій вологи, особливо навесні. Полюбляють відкриті місця, але добре розвиваються і в півтіні.