Дослівно

Володимир Литвин, народний депутат, голова ВР України у 2005-2006 та 2008-2012 роках.

Цього тижня інформаційне поле України заповнили картинками із зали засідань регламентного Комітету Верховної Ради України. Воно, можливо, було б і не дивно, якби на порядку денному країни не стояло більш значущих питань, ніж зняття депутатської недоторканності з ряду народних обранців та публічного «викриття» їх злочинів. Хіба заслуговують на таку ж тривалу увагу питання пенсійної реформи, закінчення війни, чергового, на цей раз липневого, підняття вартості комунальних послуг?! Перелічене — айсберг, лише найболючіше. Натомість нашу увагу концентрують на процесі, у якому одна сторона «безапеляційно» доводить, інша — так само «безапеляційно» захищає. При цьому демонструючи взаємну неповагу з постійним перемиканням на особистості. Єдиний «позитивний» результат — чергова демонстрація абсурдності продовження існування у нинішньому складі такого вищого представницького органу українського народу, як ця Верховна Рада.

У підсумку — всі по вуха у… Для української політики і політиків це звичне середовище існування. Але ж країну принижують дедалі більше. Судячи з усього, так звані медичну і пенсійну реформи не розглядатимуть у режимі он-лайн. Скорочена процедура, робота кнопкодавів і — народ ощасливлений.