• З літопису наших днів

Купальські мотиви

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

У селі Пан-Іванівка, що нині зветься Сковородинівкою, відгув співом, відплив вінками на воді, пішов вогнем багать у небо фестиваль «Сьогодні Купала, а завтра Івана». Цього року він мав іще одну назву — «Містерії Купала з Варсавою».

_{Містерії Варсави}

ВАРСАВОЮ, тобто «сином миру», називав сам себе найбільший український філософ Григорій Сковорода, якого колись давно поховали тут, у Пан-Іванівці, під плитою з написом «Мир ловил меня, но не поймал».

Організатори свята уявили філософа таким: у білій полотняній сорочці, чоботях, із каламарем та гусячим пером у руці. Його можна було побачити скрізь. Біля криниці, цямрина якої позначає джерело, що висохло, але з нього колись пив воду мандрівний філософ. А ще він повчав біля дуплястого дуба, де писав свої байки й філософські праці. Дерево всохло років 20 тому, щоправда, неподалік шумить молодий його синок. І, звичайно, зустрічав гостей фестивалю Сковорода і в будинку Ковалівських, де якийсь час мешкав і куди прийшов помирати. Пан-Іванівка, її господарі так припали до вподоби Григорію Савичу, що він вирішив зустріти останній день життя саме в цьому селі.

Легенда розповідає, як відійшов у вічність Сковорода: мовляв, усамітнився в саду біля дуба, потім викопав яму, ліг у неї, поклав під голову улюблені книги та й помер... Насправді ж останні часи він провів у будинку, в невеличкій скромно обставленій кімнаті, на ліжку, біля якого стоїть бюро, за яким Григорій Савич написав не один філософський твір.

У кімнаті Сковороди хранителі музею обов’язково покажуть вам скриню родини Ковалівських, до якої торкалися його руки. Взагалі в українських музеях немає речей, напряму пов’язаних з мандрівним філософом. Ось ця скриня та годинник із дарчим написом Григорія Савича — все, що маємо. Колись, у довоєнні роки, у Харкові в Музеї Слобожанщини імені Г. С. Сковороди зберігався посох, з яким мандрував Варсава, проте, як значиться в реєстрі експонатів, під час окупації він згорів.

_{Вінки на воді}

УТІМ, на купальський фестиваль мешканці Харкова, довколишніх сіл і містечок їдуть до Сковородинівки не стільки для спілкування з філософом, скільки для того, щоб відпочити біля води та насолодитися тутешньою природою та народною творчістю. Понад 40 народних колективів із Харкова та майже всіх районів області зібралося на берегах Панського ставка. Співали не лише купальських, а й інших популярних пісень.

Мистецькі гурти знайомили гостей із піснями й іграми купальського циклу. Працював етнографічний та танцювальний майданчики, відбулися парад вишиванок, майстер-класи, де вчилися виготовляти народні обереги. Гончар іноді поступався стільцем, щоб люди, мнучи в руках глину й крутячи гончарне коло, трішки відчули себе творцями. Дівчата пускали річкою віночки, ворожачи на судженого.

Увечері ж, коли сонце впало в ставок, простоволосі «русалки» з човна пустили на плесо ставка свічки, а згодом запалало купальське багаття, яке покликало до хороводу тих, хто зібрався на свято. Ну, і звісно, пролунав салют-феєрверк — нині не можуть обійтися без того, щоб не постріляти грошима в небо.

Влада також використала свято. У цей день у Сковородинівці відкрили відремонтований коштом обласного бюджету водогін. Тепер, кажуть, буде достатньо води і в хатах, і в місцевій школі. Знову селу підсобив Сковорода. Без нього воно давно би вмерло. Вперше його врятували у 70-х роках, коли вирішили святкувати ювілей філософа.

_{Хочеться справжнього}

ОДНА з найкращих етнографів і знавців народного мистецтва Слобожанщини Галина Лук’янець сильною стороною нинішнього фестивалю вважає різноманіття жанрів, представлених на святі. Ніхто, каже, не давав вказівки колективам, що їм показувати, отож вони привезли, що вважали найдоцільнішим. Однак їй як фахівцю хотілося б бачити більше автентичного, збереженого від пращурів мистецтва, а не попсу, якої, на жаль, виявилось на святі забагато. Під пісні у стилі «Лісапетного батальйону» люди веселилися, купалися в ставку, пили пиво, медовуху, їли шашлики... А от справжнього фольклору було небагато: «Муравський шлях», яким керує пані Галина, дитячий гурт «Мережка» з Харкова, відомий дитячий колектив із Балаклії.

Звісно, музей, який фінансується з обласного бюджету, хоч і має статус національного, на гроші, які отримує, не розкошує. Організатори свята змушені пропонувати публіці щось веселе, легке й просте для вжитку, щоб привабити туристів. Однак, обираючи між салютом і народним співом, особисто я обрав би останнє, тобто справжнє...

На фото автора: Івана Купала в Пан-Іванівці.