• З роси й води!

Доземно вклоняємося

З любов’ю та повагою дочки, син, онуки, правнуки.

У НАС — родинне свято. Цими днями нашій любій матусі, бабусі і прабабусі Уляні Миколаївні Кравченко виповнилось 90 років. Життя у нашої матусі видалося непросте. Змалечку тяжко працювала, пережила війну і голод. Коли гнали на роботу до Німеччини, вдалося втекти. Довго переховувалась по чужих погребах. Це підкосило її здоров’я, та не вихолодило м’яку і добру душу.

Матуся 38 років віддала роботі в Семенівській школі, що в Обухівському районі Київщини. Її велике ніжне любляче серце переймалося болями і проблемами своїх учнів, раділо щонайменшим їхнім радощам і перемогам так само щиро, як і нашим, її дітей. Завжди активна, ініціативна, вона керувала драмгуртком у школі та в сільському клубі, була учасником хору, виступала з п’єсами та піснями у селах області. Вона життєлюб. І навіть тоді, коли хвороби підступили зовсім близько, знайшла в собі сили для життя. Хоч би як не слухалась рука, вона й досі у віршованій формі пише вітання нам, чотирьом дітям, семи онукам і дванадцяти правнукам.

Народившись такої прекрасної теплої пори, вона увібрала всі барви літа: і пахощі розкішних троянд, і граційність гордих гладіолусів, і скромну красу приземлених ромашок, і п’янкий аромат свіжоскошеного сіна. Доземно вклоняємося, мамо, вашій мудрості, невичерпній енергії, працелюбності та великому оптимізму.