Візит Лукашенка: насичений подіями та «запаморочливий» Михайло ГУБАШ. Президент Білорусі 20-21 липня перебував з офіційним візитом в Україні. РАНІШЕ від українського візаві Олександра Григоровича — Петра Порошенка — главу сусідньої держави «зустріли» його земляки — представники білоруської громади Києва та добровольці АТО з цієї країни. Вони тримали плакати з портретами російського президента Володимира Путіна і Олександра Лукашенка з підписом «Два чоботи пара». Крім того, в руках учасників пікету були і портрети білоруського добровольця Тараса Аватарова, який захищав цілісність української території на Донбасі, а позаторік був засуджений у Білорусі на п’ять років позбавлення волі. Ця акція протестувальників виявилася не єдиною ложкою дьогтю в бочці меду, яку довелося проковтнути лідерові сусідньої братської, як вважається, держави під час його нетривалих відвідин України. Втім, головне, що й «мед» був. Серед «солодкого» — підписання документів і домовленості про подальший розвиток співпраці між двома країнами. Зокрема, за підсумками перемовин сторони заявили про намір уже найближчим часом збільшити товарообіг до п’яти мільярдів доларів. Хоча високий гість висловив побажання про нарощення товарообігу вдвічі — до восьми мільярдів, як це свого часу вже було. Також обидва президенти висловили зацікавленість у реалізації спільних проектів і створенні нових українсько-білоруських підприємств у сфері літакобудування, транспортного та сільськогосподарського машинобудування, а також у спільному виробництві товарів, які користуються попитом на міжнародному ринку. Не обійшли увагою і гуманітарну сферу: було підписано три угоди — про співпрацю в царині культури, міжнаціональних відносинах та щодо співробітництва між Академіями наук. Лідери обох країн обговорили можливість поставок нафти територією України, поновлення постачання електроенергії до Білорусі, яке припинилося в 2014 році через брак енергопотужностей. У рамках візиту Лукашенка в Києві відбувся бізнес-форум, під час якого українськими та білоруськими компаніями було підписано 16 контрактів на суму понад 40 мільйонів доларів. Не оминули і тему «гарячого» Донбасу. Лукашенко запропонував організувати гуманітарні конвої на Схід України. Порошенко подякував за Мінський процес і за те, що «Білорусь — не Росія». За його словами, він дістав від колеги запевнення, «що територія дружньої для України Республіки Білорусь ніколи не буде використовуватися для агресивних дій проти України, а українсько-білоруський кордон ніколи не буде кордоном війни». Вочевидь, Президент натякав на білорусько-російські військові навчання «Захід-2017», заплановані на вересень. У Європі та Україні цілком серйозно припускають, що росіяни можуть скористатися цими маневрами як плацдармом для подальшого наступу на сусідів Білорусі. І не тільки — під загрозою втрати суверенітету може опинитися й сама Республіка. Так, радник міністра закордонних справ Польщі Пшемислав Журавський вел Граєвський заявив, що в умовах погіршення економічної ситуації в Росії режим Путіна для відвернення уваги своїх громадян потребує зовнішніх перемог, а найпривабливішою і легкою жертвою, необхідною для імперського успіху Росії, є Білорусь. «Україна має вже 200-тисячну армію, загартовану за три роки у боях. Своєю чергою балтійські країни захищені системою східного флангу НАТО, базуванням союзницьких військ... Тому жертвою імперської політики Росії, на жаль, вбачаю Білорусь, яка не входить у жодні безпекові системи, та й сама не має захисних сил», — наголосив радник глави МЗС Польщі. З ним погоджується і президент Інституту економічного аналізу Андрій Ілларіонов. Він припускає, що на майбутніх виборах Путін може здивувати «своїх» виборців приєднанням Білорусі до Росії. Багато хто вважає, що Путін не віддасть Донбас, щоб не позбутися голосів на виборах. Але якщо він приєднає Білорусь, втрата «народних республік» на Сході України стане для його електорату певною компенсацією. Тому варіант «Білорусьнаш» є цілком можливим у кремлівських розкладах. І Бацька, як розумний і досвідчений політик, не може цього не розуміти. До речі, ще у 2014-му, після розв’язання військових дій на Донбасі, Лукашенко заявляв, що у разі війни білоруські росіяни воюватимуть на боці своєї рідної країни. Чи обговорювалися ці питання під час спілкування обох президентів, не відомо. Офіційно про це не повідомлялося, а запитань журналістам поставити не дали — начебто на прохання білоруської сторони. Натомість прибічники символізму та конспірології мали поживу для висування різних версій із цього приводу. Зокрема, обговорювали дату візиту білоруського лідера — вона збіглася з річницею загибелі журналіста Павла Шеремета, який у 2010 році через утиски білоруської влади був змушений залишити свою країну та емігрувати спочатку до Росії, а потім до України. «Символічною», на думку конспірологів, була і ситуація, коли під час виступу Лукашенка знепритомнів голова Держприкордонслужби України Віктор Назаренко. Багато коментарів викликала й поведінка екс-активістки руху «Фемен», яка в розпал церемонії в Адміністрації Президента, оголивши груди, вигукнула патріотичний лозунг білоруської опозиції «Живе Бєларусь!». Все це можна пояснити не вартим уваги збігом, або ж, як в останньому випадку, викликати лише посмішку, що й з’явилася на обличчі Олександра Лукашенка. Але якщо згадати, як перед Віктором Януковичем раптово зачинилися двері Верховної Ради, коли той ішов складати присягу президента, або на нього падав вінок біля могили Невідомого солдата, символізм може видатися не таким уже й смішним. Але то таке. |