• Гаряча тема

А прокурор проти

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Наприкінці минулого століття сім’я Доценків — Павло Федорович та його сини Валентин і Федір із Миколаївки, що в Новомосковському районі, згідно з Державним реєстром, отримали земельні наділи «у постійне (довічне) користування». Заснувавши три окремі господарства, невтомна й працьовита родина швидко здобула повагу людей.

П’ЯТЬ років тому сім’ю спіткало велике горе: трагічно загинув молодший син. Батько разом зі старшим сином вирішили зберегти його СФГ «Федір», перебравши обов’язки нового засновника-спадкоємця і директора.

По свідоцтво про право на спадщину Павло Доценко, як того вимагає закон, звернувся до нотаріуса. Розглянувши заяву, державний нотаріус Л. Крутько відмовив. Мовляв, майно можете успадкувати, а щодо земельної ділянки — звертайтеся до суду.

Коли засновувалося СФГ «Федір», вільної землі поблизу Миколаївки вже не знайшлося, тож молодшому Доценкові виділили її на території сусідньої сільської ради. Оскільки землями за межами села на той час розпоряджалася районна держадміністрація, а акти на користування нею видавало Держ­земагентство, то Павло Доценко мусив позиватися в суді окремо до цих двох установ. З приводу «визнання права засновника в порядку спадкування за законом» і «визнання права користування земельною ділянкою». Якщо з першою вимогою позову ніяких ускладнень не виникло і суд передав Павлу Федоровичу всі повноваження засновника СФГ «Федір», то з правом постійного користування землею почали виникати суперечливі й не до кінця зрозумілі перешкоди.

Доценки, як і їхні односельці, не сумнівалися, що істина на їхньому боці. Але насторожувала паперова тяганина, яка породила підозру, що землю померлого хочуть перерозподілити на чиюсь «сторонню» користь. До цієї думки спонукало й те, що в районі вже мало не дві третини орних угідь контролює місцевий нардеп-олігарх. «Горне під себе бульдозером», — кажуть люди.

Старий Доценко тричі звертався до суду, і нарешті торік у жовтні було ухвалено задовольнити його позов. Здавалося, нарешті справедливість перемогла! Але...

Таке рішення не сподобалося прокурору Новомосковської місцевої прокуратури Артемові Носенку, котрий подав апеляційну скаргу на нього. Розгляд апеляції призначили аж на 15 серпня нинішнього року — чи не навмисне на час збору врожаю? СФГ «Федір» може втратити право зжати те, що посіяло і виплекало. Звісно, це припущення, «ноги» якого ростуть із того, що для Новомосковського району подібна практика стала майже постійною. Її не викорінюють, навпаки — складається враження, що замовляють. Ще позаторік тут не сотні, а тисячі гектарів земель фермерських господарств тишком-нишком, без будь-яких законних підстав, на основі дозволів, завірених печатками райадміністрації й підписами її чільників, було передано в оренду невідомій фірмі. Аферу вдалося вчасно викрити і дивом зірвати. Та її автори як крізь землю провалилися — шахраїв досі не затримано і не покарано. Як і прихильних до них добродіїв із місцевих коридорів влади. Щодо останніх, то прокуратура не змогла зібрати доказової бази, а тепер як про перших, так і про других і зовсім «забула».

Тому й насторожує розгляд апеляційної скарги прокурора, призначений аж на серпень. Та й аргументи Артема Носенка більш ніж дивують. Чи не основний поміж них — що види користування земельними ділянками, які можуть бути успадковані, виникають виключно на підставі договорів оренди, «тоді як гр. Доценко Ф.П. набув права користуватися землею на підставі Державного акта». Це так — син Павла Доценка створював СФГ відповідно до чинного на той час попереднього Земельного кодексу, який жодного обмеження щодо цього не висував. Виходить, прокурор скасував загальноприйнятий постулат про незворотність дії будь-якого закону?

«Посилання прокурора на те, що з 1 січня 2002 р. в Україні набув чинності Земельний кодекс, 92-га стаття якого виключає набуття права на постійне користування землею, — вважає адвокат П. Доценка Тарас Чос, — не може бути підставою для скасування рішення суду, який врахував чинне законодавство на момент утворення СФГ «Федір». Як і те, що відповідно до п.6-го Перехідних положень Земельного кодексу 2002 року громадяни чи юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, не можуть бути позбавлені можливості переоформити це право у визначеному раніше порядку. А це означає, що Доценко-батько успадкував право на постійне користування землею від сина, тому ніщо не стоїть на заваді переоформити його на себе. Що, врешті-решт, і підтвердив суд першої інстанції».

На жаль, чиновники у кабінетах Новомосковського району вирішили, що права давніх засновників СФГ на землі припиняються разом із їхньою смертю, знехтувавши обіцянку держави про передачу їх у спадок.

«Вже винесено 36 судових рішень, за якими дозволено успадкувати від померлих засновників СФГ їхні права на користування земельними ділянками, — повідомив Тарас Чос. — Усі прокуратура району оскаржила! Що буде, коли суд стане на бік прокурора, здогадатися неважко».

На земельні ділянки померлих фермерів давно чекає могутній претендент — латифундист. Чи не про нього турбується прокурор, заявляючи, ніби селянських (фермерських) господарств, як таких, уже нема. Вони, мовляв, із 2003 року — з часу втрати чинності Закону «Про селянське (фермерське) господарство» — поза законом!

А як же бути з Державним реєстром суб’єктів підприємництва, що фіксує сотні чинних на сьогодні СФГ? Українських фермерів, на думку районного прокурора, взагалі не існує?