Чекатимуть доброї ціни

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора: жнива в ПАОП «Промінь» Красноградського району.

На Харківщині, яка прагне залишитися серед лідерів «великого хліба» в Україні й засипати до осені в засіки понад 4 млн тонн зерна, комбайни на полях працюють цілодобово.

ДЛЯ ВОДІЯ ПАОП «Промінь», що у Красноградському районі, Геннадія Миргородського це вже сорокові жнива. Починав, каже, помічником комбайнера ще будучи школярем, потім осідлав «Ниву», далі пересів на «Дон-1500». А ось уже вісім років поспіль своїм КамАЗом возить збіжжя від комбайнів «Джон Дір», яке вивантажують із бункерів не зупиняючись. Так працюють лише висококласні комбайнери та водії.

Геннадія та інших жниварів не потрібно агітувати на сумлінну роботу, як було колись. Пам’ятаєте: агітаційні бригади, вагончики... Тепер це робить гривня: чим краще працюватимеш, тим більше отримаєш. Та й ледарю чи п’яниці ніхто не довірить техніку, що коштує мільйони гривень.

У приватному аграрно-орендному підприємстві «Промінь» є чимало сучасних сільськогосподарських машин. Нинішнього сезону, переживши весняні снігопади й приморозки, затим посуху, пшениця на полях господарства вродила у середньому по 50 центнерів із гектара, горох, який уже зібрали, — по 40 центнерів. Порадував і озимий ячмінь — близько 60 центнерів із гектара. Лише ярові культури через несприятливу весну мають низьку врожайність.

— Якщо порахувати все вкупі, то скаржитися на Бога гріх, — говорить заступник директора підприємства Тарас Семчишин. — Будемо з хлібом. Лише б ціна на зерно була добра.

Традиційно на початку жнив за тонну пшениці, скажімо, третього класу, пропонують трохи більш як 4 тис. грн, а зважаючи на затрати на її вирощування, збіжжя має коштувати приблизно 6 тис. грн. Удвічі впав у ціні горох, який торік був дуже рентабельним. Тож цього року насіяли його скрізь, навіть у південних посушливих районах, і збили ціну. Словом, ПАОП «Промінь» не поспішатиме продавати збіжжя одразу, а триматиме його у власних коморах, поки не складеться прийнятна ціна. Гроші потрібні господарству, аби насамперед розрахуватися за кредитами, яких, на щастя, брали небагато.

Але в першу чергу розрахуються з орендодавцями. Останні мають змогу отримати плату за пай не тільки грошима чи зерном, а, якщо забажають, продукцією, що виробляє господарство, — свининою, яловичиною, бараниною, птицею. М’ясо зазвичай беруть ті, хто одержав пай у спадок, але живе у місті. Закладають його у морозильну камеру і до весни не мають великого клопоту з харчами. Натуральна форма оплати вигідна і пайовикам, і господарству, яке може не поспішати продавати хліб дешево, аби розрахуватися з людьми.

Власникам паїв та працівникам підприємства вся продукція «Променя» продається за пільговими цінами. Якщо, скажімо, мішок цукру в магазині коштує близько 700 грн, то для «своїх» із комори — десь 500 грн. До речі, якщо більшість господарств області, що сіяли буряки, відмовилися від цієї культури, то «Промінь» продовжує плекати солодкі корені. Поля, де копають цукристі, зорюють глибоко, а на всіх інших одразу після жнив застосовують технологію глибокого спушування, що сприяє у посушливих районах, до яких належить і Красноградський, збереженню вологи. Хоча з цього приводу одностайної думки немає. По сусідству, де господарює «Ранок», притримуються традиційної агротехніки, бо вважають, що за глибокої оранки більше накопичується вологи, потрібно менше міндобрив і засобів захисту рослин...

Волога нині — велика проблема. З одного боку добре, що сонячні дні дають змогу жнивувати, з іншого — кукурудза, соняшник саме зараз потребують дощів. Якщо спека триватиме й з неба не капне, то на щедрі, як кажуть, треті жнива, годі сподіватися.

А перші жнива були сінними. Для майже 900 корів, які утримуються в сучасних фермських приміщеннях, із комп’ютеризованими доїльними залами, заготували лише сіна з багаторічних трав більш як 2 тисячі тонн. Солома на ближчих полях тюкується. Ячмінна піде на корм, пшенична — на підстилку.

— Тваринництво не таке прибуткове, як рослинництво, але воно дає селянам робочі місця, — говорить голова Красноградської РДА Євген Третяков.— Якщо ми хочемо, аби села не зникали, мусимо його розвивати. Наш район завдяки таким господарствам, як «Промінь», «Мрія», «Зоря», «Надія», «Ранок», «Піщанське» та іншим, продає щодня 100 тонн молока, що є рекордом для Харківщини. Звісно, сьогоднішня рентабельність молока — 12 відсотків — не додає ентузіазму. Поля, відведені під кормові культури, давали б більше прибутку, якби були засіяні пшеницею, соняшником, горохом. Однак таким чином забезпечуються сіво­зміни. Тваринництво має ще один великий плюс: господарства, що його розвивають, забезпечені органікою, земля тут — хоч на хліб намазуй. А це запорука високого врожаю.