• Сільські обрії

Вівці для синів

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Львівська область.

ХТО б там що про утримання овець не казав, — мовляв, клопотів повно, — для молодого ґазди Степана Білика зі Стоянова Радехівського району це не мало жодного значення. Головним було те, що цих «вовняних колобків» уподобав собі його молодший син, п’ятирічний Василько. Усе скиглив, що в сусідів овечки так гарненько бекають, а на їхньому обійсті лишень корова мукає.

...Нині Василеві вже 22 роки, закінчив у Новоселиці сільськогосподарський технікум, а в овечках не розчарувався. Буває, навіть піджартовує: після корів та коней виженіть у видолинок овець — напасуться. А ось корови чи коні після овець — ні. Ті вигризають трави, бур’яни до чорної землі! Тварини ці до корму невибагливі, зате баранина — м’яка, соковита, насичена смаком і легко засвоюється.

Сьогодні в кошарі Біликів бекає десяток овечок.

— Тримаємо їх і з іншої причини, — розмірковує господиня хати Марія Білик. — Старший син повернувся з АТО з хворобами, тож для нього незайвими є вовняні ковдра, шалик, светр, шкарпетки. Та й відгодувати треба сина. В армії, звісно, не голодував, але ж… Воював Богдан поблизу Маріуполя, у Мар’їнці. Артилеристом. Хлопці наробляться, то й ковбасою поласувати не проти.

Коли Білики роблять домашню ковбасу зі свинини, то додають і баранину. Ось така користь із овець для синів Степана і Марії Біликів.

На фото автора: Степан Білик із власною отарою.