• Скарби рідного краю

Ювілей Давньої Гілеї

Василь ПІДДУБНЯК.

Чорноморському біосферному заповіднику Національної академії наук України виповнилось 90 років. Де ж вона, ця Гілея, «країна лісів», як назвав її давньогрецький «батько історії» Геродот, котрий жив між 484-425 рр. іще до нашої ери і мандрував цими краями, чудуючись красою їхньою нерукотворною?

ПРОСТЯГАЛАСЯ ця лісиста місцевість у Скіфії — лівобережжям Нижнього Дніпра, займаючи території від нинішньої Каховки і аж-аж до Кінбурнської коси. Там, де сьогодні розкинулася друга за величиною пустеля в Європі — Олешківська піщана арена. А опустелили Гілею людська цивілізація з її пристрастю до вирубування лісів, всеїдні овечі отари і, зрозуміло, пожежі... Людство оглянулося позад себе і вжахнулося — позаду постали самі піски!

І кинулися насельники цих місць рятувати землю від збезлюднення і рукопотворства. Навіть уряди самодержавної Росії не шкодували величезних коштів для відтворення лісів. А потім — Перша світова війна, жовтневий переворот, громадянський розмир… Здавалося, країні не до збереження, а тим паче примноження природи. Одначе тодішня влада (на відміну від нинішньої) думала не лише про «демократичні» вибори, нові домни і колгоспи… Це підтвердив Декрет №172 Ради народних комісарів УРСР «Про утворення надморських заповідників по берегах Чорного й Азовського морів».

Тоді Чорноморський заповідник був складником заповідника Надморського, мета створення якого: «Охороняти надбережжя Чорного і Азовського морів, зокрема птахів від хижацького знищення їх під час перельоту і гніздування».

Нинішній директор Чорноморського біосферного заповідника НАНУ Анатолій Юрченко серед багатьох інших згадує і такі факти:

«Заповідник відчув на собі жорстокі удари погромів, що чинилися Сталіним і Хрущовим та їхніми продовжувачами на місцях. Цей період (особливо 1932-1933 роки) характеризується значним скороченням заповідних територій у результаті волюнтаристських рішень місцевих органів влади та з дозволів Наркомзему, без спеціальних постанов уряду. Захоплення заповідних територій проводилося під виглядом задоволення потреб у випасах та сінокосах для колгоспів і радгоспів.

Яскравим прикладом такого самоуправства можуть слугувати дії директора радгоспу «Каракульекспорт» об’єднання Пушносиндикат Упиря. Цей діяч у 1932 році за підтримки члена Всеукраїнської сільськогосподарської академії Машури добився рішення Голопристанського райвиконкому про вилучення зі складу Ягорлицького масиву приморських заповідників 2447 гектарів заповідних земель для випасу овець. Наукові співробітники попереджали про те, що розведення на цій території овець небезпечне через часті шторми. Застереження ці не були взяті до уваги, і шторм змив у Чорне море півтисячі овець, закуплених за валюту в Афганістані…»

Вівці втопилися, а от чиновники вискочили із води сухі!

У наші дні послідовники, а то й нащадки Упиря (передовсім прокурори, судді, товстосуми з Херсона, Києва, інших міст) так і норовлять влаштувати персональні «випаси» у заповідних місцях. Їм під лад — професійні браконьєри, для яких закони не писані…

Чи не щодня колективу Чорноморського біосферного заповідника, крім наукової і просвітницької діяльності, доводиться тримати оборону від тих, для кого Природа не була і не стане Храмом. Дуже непросто оберігати ці нерукотворні скарби. А це таки справді скарби!

Заповідник є рідною домівкою для понад 700 видів рослин, 44 види з яких охороняються на державному та міжнародному рівнях. Серед них — три десятки видів, занесених до Червоної книги, 16 — до Європейського червоного списку, шість — до Світового переліку видів. Три види рослин охороняються згідно з Бернською та 7 — Вашингтонською конвенціями. На пісках пониззя Дніпра і Південного Бугу зустрічаються чебрець дніпровський, волошка короткоголова, житняк пухнастоквітковий, юринея пухка, гвоздика краплиста…

Залишками Давньої Гілеї — лісового краю пониззя Дніпра, — описаної у V ст. до н. е. Геродотом, є реліктові лісові колки. А чого варта Тендрівська піщана коса Чорного моря, яка вузькою смугою простягнулася на 80 км! Давні греки називали її Ахіллесовим шляхом і спорудили йому храм.

Серед багатьох видів мешканців заток заповідника та морського узбережжя — 88 видів риб 43 родин. Із 69 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 13. Стільки ж видів риб охороняється згідно з Бернською конвенцією. У заповідних водах водяться звичайний дельфін, а також чорноморська афаліна і азовка, чорноморський лосось…

На території зареєстровано більш як три тисячі видів комах, п’ять — земноводних, дев’ять — плазунів, понад 60 видів ссавців… Тільки на Нижньо-дніпровських аренах зустрічаються піщаний сліпак та ємуранчик Фальц-Фейна. Тут трапляється більш як 300 видів птахів, 60 із них занесено до Червоної книги України.

Нині загальна площа одного із найстаріших заповідників України і найбільшого морського заповідника Європи становить понад 109 тис. гектарів, більш як 90 тис. із яких — заповідні території, а 76 тис. гектарів припадає на акваторії Чорного моря і його заток. Сесією Координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів.

З нагоди 90-річного ювілею Верховна Рада України нагородила колектив Чорноморського біосферного заповідника Почесною грамотою. Та немає, напевне, вищої нагороди, ніж знати, що твоя скромна праця не кане в Лету, що Стародавня Гілея житиме, доки житиме людство.

На фото: орлан-білохвіст, занесений у Червону книгу України, гніздиться у заповіднику.