Дослівно

Віктор Суслов, економіст, міністр економіки України (1997-1998 рр).

Ще багато людей вважають, що мета політичної верхівки — це велич країни. Насправді ж її цікавлять гроші, а ще влада, яка потрібна для їх отримання. Цілі української правлячої еліти добре відображають їхні декларації про доходи. У кожного з цих людей по 10 земельних ділянок, по 20 квартир, колекції автомобілів і мільйони готівкою. Це психологія всіх пострадянських чиновників — нестримне прагнення до накопичення. Вони, діставши в управління країну, почали шукати, що можна вкрасти. Тому держава і не становить для них цінності, вона об’єкт для розкрадання. Так звану еліту не хвилюють нестача кваліфікованих кадрів, відтік «мізків». Їм це навіть на руку — нехай собі їдуть. Менше будуть тиснути на владу. Ви незадоволені, що рівень життя падає? Ми відкрили вам двері — можете їхати. Можновладців усе влаштовує: вони скуповують нерухомість, землю, стають латифундистами. Їм цілком достатньо, якщо в Україні залишиться 15 мільйонів чоловік обслуги. За 26 років населення скоротилося з 52 мільйонів до 42, із них п’ять-шість працюють за кордоном. Смертність у два рази перевищує народжуваність, а із виробництва валового продукту на душу населення — найважливішого показника економічного розвитку — Україна на 134-му місці у світі, серед африканських країн. Такий ось «європейський вибір» вийшов.