•  Радить учений

Оптимісти живуть довше

Розмову вела
Лариса САЙ-БОДНАР.

У цьому переконаний геронтолог доктор медичних наук, завідувач лабораторії епігенетики Київського інституту геронтології НАМН України Олександр ВАЙСЕРМАН.

— Олександре Михайловичу, чи справді, щоб довго прожити, потрібно, аби «пощастило» на батьків з хорошими генами?

— Так, справді, генетика — це те, з чим ми поки що нічого не можемо вдіяти, однак її вплив на довголіття — лише 25 відсотків. Домінує чинник способу життя — 50 відсотків. Ще 25 займають медицина та екологія.

— З точки зору геронтології, який ресурс довголіття закладено в організмі людини і яких вікових хвороб можна уникнути?

— Існує 200-300 гіпотез механізму старіння, і кожна в чомусь правильна. Вчені досліджують процес старіння клітин, молекул, органів, з віком — порушення взаємодії між ними. Звісно, ведучи взірцевий спосіб життя, можна уникнути до певних меж багатьох чи й усіх вікових хвороб. Однак починати працювати над цим потрібно ще до народження. Тобто про наше здоров’я і довголіття має подбати мама ще під час вагітності та після народження. В ідеалі дитина має якомога довше перебувати на грудному вигодовуванні. Взагалі харчування не повинно бути над­мірним. Не слід ростити дитину в абсолютній стерильності, бо більше хворітиме в дорослому житті. Протягом життя менше хворіють ті, хто відвідував дитячий садок і «загартував» імунітет.

— Чи існують якісь медикаментозні способи боротьби зі старістю?

— Нещодавно в Америці провели дослідження: порівняли людей, які вживають антиоксиданти, з тими, котрі їх не вживають, і побачили, що різниця у здоров’ї незначна. Ба більше: ті, що приймали відповідний препарат, були більше схильними до утворення клітин раку і навіть смерті через цю хворобу. Відповідь очевидна.

— Пропонуєте «відпустити» ситуацію?

— Ні, чому ж? Сьогодні з великим відривом лідирує модний нині спосіб подовження життя, зменшуючи калорії харчування, — підсідайте на нього. Я, наприклад, їм несмачну їжу: знежирену, недосолену, непідсолоджену. Не кажучи вже про те, що повністю ігнорую шоколадки-мармеладки. Відтак — добре почуваюся, з легкістю рухаюся. До речі, вважається, що рух — одна з найважливіших умов довголіття. Про це я завжди кажу старшим людям, які живуть у селі. Навесні, влітку, восени у них багато роботи у дворі, саду, на городі, ось вони й трудяться до сьомого поту, мовляв, узимку відпочину. Це хибна думка. Працювати треба в міру, а не до знемоги. Відпочивати — з приємними відчуттями і в доброму гуморі.

— А що, поганий настрій віднімає кілька днів життя?

— Уявіть собі, що так. Напевно, серед ваших сусідів, родичів, знайомих є ті, кому за 90. Всі вони життєрадісні й веселі, не позбавлені почуття гумору люди. Досліджено: довго не живуть скнари, які гризуть себе за те, що десь недобрали чи комусь щось більше дали, що їх образили, обдурили, злі, нервові, сердиті, заздрісні люди. До них хвороби швидше «чіпляються».

— Кілька поколінь тому люди мали вигляд набагато старших, нині поняття бальзаківського віку дуже змістилось. Чому?

— Поліпшився рівень життя, харчування, стала більш доступною медицина. Однак сільські люди, маючи менші можливості, все ще програють своїм міським одноліткам. Передусім дається взнаки спосіб життя. Ніде правди діти — у селі безробіття та безгрошів’я чоловіки «топлять» у чарці.

— Це тому їхній вік короткий?

— Саме так. Звісно, і той, хто веде здоровий спосіб життя, не застрахований від смертельної хвороби — раку. А ось цироз печінки «доганяє» п’яниць, так само як інсульти та інфаркти. Сьогодні смертність чоловіків в Україні неприпустимо рання — 62-63 роки (у Японії — 82).

— Отже, жінки живуть на 13-15 років довше, бо не вживають спиртного?

— Так, першопричина смертності чоловіків — алкоголь, часто недоброякісний. Додається й чоловіча байдужість, я б навіть сказав, пофігізм у ставленні до власного здоров’я. Жінки природою так влаштовані, що за будь-яких обставин мають дбати про сім’ю. Може б, вони так само махнули рукою на свої хвороби, які тільки-но заявляють про себе, але відповідальність за дітей спонукає їх до обстежень і лікування. Що ж до алкоголю, то жінки (звісно, ті, які не зловживають) п’ють переважно вино. А випивати до 200 грамів на добу червоного сухого вина навіть корисно і рекомендовано лікарями.

— Ви радите, аби довше прожити, не надриватися в роботі. Тоді як пояснити, що ті, хто пережив війни, голодомор і каторжну працю, легко долають 80-річний і навіть 90-річний поріг?

— Нам було цікаво спостерігати цей феномен, коли досліджували генетику довголіття на прикладі літніх людей Закарпатського регіону. З’ясувалося, що ті, кому за 90, натерпілись у житті більше, ніж їхні ровесники, які вже померли. Сто і більше років тому, коли, звісно, не було такого поняття, як планування сім’ї, жінки народжували по десятеро і більше дітей. За відсутності у селі медицини відбувався природний відбір — виживало двоє-троє найміцніших. У молоді роки на їхній вік випали концтабори і каторжні роботи, а організм у молодості може краще адаптуватися. Звісно, далися взнаки й екологічно чиста їжа (це вже порівнюючи з нашим поколінням), і здоровий спосіб життя.

— Кажуть, що люди, яких люблять і які люблять, живуть довше?

— Безсумнівно. Бо відчувають позитивні емоції. Працюючи з довгожителями Закарпаття, ми з приємністю відзначали, що багатьом із них додає сили і наснаги усвідомлення затребуваності у своїй уже великій родині. Ті, хто є авторитетом у сім’ї, кого поважають, до чиєї думки дослуховуються, мають стимул до життя, не впадають у депресії, хочуть якомога довше прожити, щоб порадіти за успіхи онуків і правнуків. І це їм вдається. Усі вони аж світяться любов’ю і жагою до життя. Свої спогади пересипають жартами, піснями, вони веселі й щедрі на добре слово. Під час застілля залюбки перехиляють чарчину вина і щиро зичать всім добра, здоров’я і довголіття.