• Про те, що болить

У пошуках правди

Ніна КРІГЕР.

м. Славута

Хмельницької області.

НІДЕ не знайдеш у нас правди. Не доб’єшся, щоби хтось із чиновників бодай намагався допомогти. По суті: згідно з рішенням Славутського суду від 20 січня 2011 року Пенсійний фонд повинен мені як дитині війни виплатити 874 грн боргу. Це рішення відразу було направлено у виконавчу службу і пенсійне управління. Та грошей я не бачу й донині. Ходила в ці інстанції з’ясовувати, в чому справа, а там мені відразу з порога зразок заяви в руки, мовляв, треба писати вище.

І ось усі ці роки добиваюся правди: пишу в Кабмін, Адміністрацію Президента, Мінфін. Але всі мої листи переправляють назад — у Хмельницьке управління виконавчої служби, а звідтіля дають формальну відписку-роз’яснення із цитуванням статей українського законодавства. Нарешті 2015-го отримала обнадійливе повідомлення, що моя справа на виконанні у Міністерстві фінансів. Але згодом із Казначейства відписали, що грошей надіслати не можуть, бо до мене ще не дійшла черга. Отакої! Мені вже 80-й, живу на 1400 грн учительської пенсії. То чи дочекаюся тих 874 грн, які мені, згідно з рішенням суду, мали виплатити ще 2011-го? Шість років тому це ще була пристойна сума, а нині... Та ще й чи отримаю. Де шукати правди і справедливості?