Осіння світлина

 Вадим КРИЩЕНКО.

На крилі лелечім відлетіло літо,

І стрункі тополі розвели вогонь,

Хоч минуле пахне звабним оксамитом,

Та вже безнадійно відгукнуть його.

А були дні гожі й вечори зірчасті,

Повні чарування, зваби й теплоти.

А тепер приходить жалкування часто…

Все ж пошлю печалі я під три чорти.

Я себе вмалюю в це осіннє фото —

Може, ще із кимось, чи я сам-один…

Поміняла осінь хром на позолоту,

І зробила з неї рамку для світлин.

Там — забута лавка в глибині ботсаду

Й кольорове листя, що з дерев летить.

І на тлі оцьому — я теж листопадний…

Вклею цю світлину у альбом життя.