• Дивлюсь я на небо

Зіркові витинанки сузір’я Цефей

Володимир БЕЗУГЛИЙ,

астроном-аматор.

ОСІНЬ. Пора року, коли темрява опускається на землю з дня на день усе раніше й раніше. В ніч проти 23 вересня центр сонячного диска у своєму русі з Північної небесної півкулі у Південну перетне уявну лінію небесного екватора, що означатиме настання осіннього рівнодення. Кількість світла та тепла, дарованих денним світилом нашим широтам, щодень неухильно зменшуватиметься, невідворотно наближаючи найпохмуріший і найхолодніший відрізок року, котрий уже не за горами.

Місяць:

повний — у середу, 6 вересня;

в останній чверті — у середу, 13 вересня;

новий — у середу, 20 вересня;

у першій чверті — в ніч із середи, 27-го, на четвер, 28 вересня.

На початку кожної нової пори року на ясному вечірньому небосхилі можна досить чітко спостерігати зоряні «візерунки» попередньої. Ось і у вересні після настання темряви південно-західний сектор небесного склепіння ще прикрашатимуть знайомі «літні» сузір’я та їхні найблискучіші зорі. «Ківш» Великої Ведмедиці тепер усе нижче опускатиметься над північно-західною частиною обрію. А розташоване з протилежного боку від Полярної зорі майже на такій же відстані від неї W-подібне п’ятизір’я Кассіопеї, навпаки, наближатиметься до зеніту. Високо у північній половині неба, посеред уявного прямокутного трикутника, у вершинах якого знаходяться Полярна зірка, «літній» Денеб, котрий стоятиме майже над головою, а також найближча до нього зоря зі згаданого п’ятизір’я, «розпорошені» неяскраві світила сузір’я Цефей, що утворюють обриси п’ятикутного гостроверхого «будиночка». Назва сузір’я походить із грецької міфології, в якій Цефей (точніше, Кефей, адже звука «це» у грецькій мові не було) є царем Ефіопії, чоловіком Кассіопеї і батьком Андромеди, котрі неподалік також увічнені на зоряному небі. Світила останньої можна бачити з протилежного боку від туманної смуги Чумацького Шляху, який о цій порі ділить небозвід навпіл від північно-східної ділянки до південно-західної. Найяскравіші з них позначають «ручку» найбільшого із трьох видимих у цей час семизоряних «ковшів», «черпак» якого, до речі, неофіційно називають «великим квадратом» сузір’я Пегас.

У сузір’ї Цефея розмістилася непримітна на перший погляд зірочка Еракіс, котра насправді є справжньою перлиною нічного неба наших широт. Розташована вона посередині під основою «будиночка», поблизу північного краю Чумацького Шляху. Її інтенсивно-червоне забарвлення, завдяки якому вона й здобула свою славу та ще одну, значно відомішу, назву — Гранатова, стає добре помітним при спостереженні навіть у театральний бінокль. Незвичний колір зорі обумовлений відносно низькою температурою її поверхні, приблизно втричі нижчою, ніж у Сонця. За нагоди неодмінно роздивіться це далеке загадкове світило, вигляд якого нагадує краплину крові, що сяє на тлі чорного оксамиту нічного неба…

Варта уваги «вистава» з участю групи світил різного блиску розігруватиметься впродовж першого місяця осені у північно-східній частині (ближче до точки сходу) світанкового неба. Весь цей час в околі «прими» зодіакального сузір’я Лева — зорі Регул перебуватимуть планети Венера і Марс. Першою 5 вересня на тлі ранкової заграви з Регулом зблизиться у півтора разу тьмяніша Червона планета, а 20 вересня на ще меншій видимій відстані від нього сяятиме у 115 разів (!) яскравіший діамант Ранкової Зорі. Теперішній незвично слабкий блиск Марса, лише трішки виразніший, ніж у Полярної зірки, пояснюється тим, що нині він проходить найвіддаленішою від Землі та Сонця ділянкою своєї орбіти. Проте ситуація зміниться на протилежну вже влітку наступного року, під час великого протистояння Червоної планети. Може здаватися неймовірним, але лише через десять місяців Марс перевершить за яскравістю всі нічні зореподібні світила.

Другої декади першого осіннього місяця до згаданої вище трійці долучаться нові «дійові особи». На цей час припадає найсприятливіший у поточному році період ранкової видимості планети Меркурій, котрий, щодня збільшуючи свій блиск, з’являтиметься над північно-східним обрієм орієнтовно за півтори години до сходу Сонця. 10 вересня «невловима» планета опиниться поруч утричі тьмянішого Регула, а 17 вересня розташується дуже близько від Марса, будучи яскравішою за нього приблизно у десять разів. Нарешті на світанку 18 вересня поблизу Венери і Регула «позуватиме» вузький серп «старого» Місяця.

Незадовго до опівночі з 22-го на 23 вересня Сонце перейде із зодіакального знаку Діви (Virgo) у зодіакальний знак Терезів (Libra).