• Традиції

Весілля по-книшівськи

Володимир ТЕРЕЩЕНКО.

с. Книшівка

Гадяцького району

Полтавської області.

ВІД СЕРЕДИ до середи хоч на призьбі сиди! Так колись казали про себе ті, хто не входив до числа гостей на сільському весіллі, але неодмінно хотів побачити гуляння, ось і чатував на молодих. Дійство це супроводжувалося піснями, танцями, обрядовими забавами. Весілля тривало від початку приготувань майже тиждень, тому й нарікали: ну хоч на призьбі сиди, щоб нічого не прозівати. Перевірено — на другий день, коли гості роззнайомляться, розспіваються, гулянка стає розкутішою, жвавішою, цікавішою.

Так було і в Книшівці на весіллі Руслани і Віталія Сербів. Нещодавно вони переїхали на Полтавщину з Донбасу і так полюбили цей край, що, вибираючи формат свята, вирішили у свій весільний вінок вплести якомога більше саме місцевих старовинних обрядів.

Я теж став свідком другого дня гулянь, які, простуючи з весільного двору селом, перекочували на річку. Та що там я — всі відпочивальники на пляжі, злившись із гостями, залюбки долучилися до обрядових забав.

Тут, на березі, біля річкової прохолоди, молодят вітали учасники колективу художньої самодіяльності Книшівського сільського будинку культури та його незмінна ведуча Катерина Яременко. Обрядові пісні змінювали запальні танці. Віншували батьків молодих піснями й частівками. Затим активісти-обрядовці з числа сусідів, влаштували їм катання на барвисто вбраній старовинній кінній підводі, вже, можна сказати, екзотичній для нашої місцевості.

Грали музики, лунали пісні, жарти. Гуло українське весілля!

Як кажуть, пили-їли, молоду бачили і отримали величезне задоволення. Під келих пива бажали молодим, щоб якомога частіше на їхнє обійстя прилітав лелека.