• Урожай-2017

Житниця без... жита

Василь ПІДДУБНЯК.

ЯКЩО чоботар без чобіт ходить — то це ще так-сяк. А от те, що Україна, житниця Європи, імпортує… жито — це вже, знаєте, ні в тин ні в ворота. Кому ж, як не українцям, для яких ця традиційна культура справіку була символом життя і благополуччя, його вирощувати?

Одначе маємо те, що маємо, як той казав. А маємо менше, ніж потрібно хоча б для внутрішнього споживання.

Фахівці компанії DanieTrading, які працюють на вітчизняному зерновому ринку, зробили вельми невтішний прогноз: через високий попит виробників на житнє борошно імпорт цього збіжжя збільшиться у два—два з половиною разу.

Приїхали!

Виходить, потреба в житі у державі все-таки є, а завозити його доводиться із сусідньої Польщі, Німеччини і далекої Канади. Основними ж виробниками жита на планеті є Європейський Союз, Росія і Білорусь. України серед них нема: валовий збір цієї культури за останнє п’ятиріччя впав удвічі, поступаючись місцем більш рентабельним — тим же соняшнику чи сої.

Та й держава наша нинішня, правдоподібно, не зацікавлена у тому, аби в українців на столі щодня був саме житній буханець, на який буквально моляться дієтологи і народні цілителі: завдяки наявності пантотенової і фолієвої кислоти, жито має на організм загальнозміцнювальну дію і чудово позначається на функції кровотворення. Вживання продуктів із жита стимулює серцево-судинну систему. Цей злак — прекрасний антиоксидант, протиалергічний і протизапальний засіб. Будучи постачальником макроелементів — калію, кальцію, магнію, натрію, фосфору, жито має широке застосування в народній медицині.

«А що нам дієтологи? — кажуть фермери. — Якби держава була зацікавлена в оздоровленні нації, в тому, щоб українці споживали здорову їжу, то, може б, оголосила жито стратегічним для нас продуктом і застосувала всі важелі для розширення площ під посівами жита. Для нас же, хліборобів, важіль один — економіка…»

Тут справді не посперечаєшся: рентабельність вирощування жита вдвічі нижча від рентабельності її найближчої сусідки — пшениці, а також зернобобових культур. От і дожилися: якщо у 2005 році валовий збір жита в Україні сягав і мільйона тонн, то торік — лише 391,5 тисячі, а нинішнього року, вочевидь, і до торішнього показника дотягнути не вдасться.

«В цьому сезоні площі під культурою розширені на 19%. Проте посуха й аномальна спека вплинули на врожайність, і валовий збір прибавив тільки 15%. Якість урожаю — середня», — відзначає директор компанії DanieTrading Олена Нероба.

Як же все-таки повернути жито на українські ниви?

Шляхом упровадження серед українців предківської культури — культури споживання продукції з жита як важливого елементу здорового способу життя. До речі, ця тенденція набирає у світі все більшої популярності, і саме Україна з її чорноземами і досвідом могла б не тільки їсти хліб із власного житнього борошна, а й постачати це збіжжя на світовий ринок.

…Україна сіє жито. За даними на перше вересня, його посіяно на площі всього 600 гектарів із 161 тисячі. А це значить, що «житня революція» знову відкладається. Знову будемо їсти «рожь».