• Продовження теми

А державі байдуже

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

«Сільські вісті» вже не раз писали про поступове знищення нашого національного скарбу — родючих грунтів і байдуже ставлення до цієї проблеми держави. Останнє підтверджується ще й таким промовистим фактом — занедбаним (у всіх сенсах) станом установи, покликаної сприяти відродженню родючості землі.

ЙДЕТЬСЯ про Закарпатську філію ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», в якій трудиться лише 20 співробітників, найвідданіших своїй професії. За словами її директора Юрія Бандуровича, кілька років тому їх було в шість разів більше. І все ж невеликий колектив продовжує плідно працювати: моніторить стан ґрунтів на Закарпатті, воює з порушниками законодавства, виконує замовлення приватних агропідприємств.

На жаль, дослідження земель краю щороку приводить до все більш невтішних, але передбачуваних висновків. На основній частині площ ріллі тут бракує азоту, фосфору, калію... зрештою, практично всіх необхідних елементів. Втрачається вміст гумусу, особливо в низовинних районах, де розорюється 70—90 відсотків угідь. Здебільшого наші фермери й виробники не беруть до уваги інформацію вчених про стан ґрунтів, їх насамперед цікавить прибуток від них. Це не просто засвідчує екологічну й аграрну безграмотність сільгоспвиробників, а й призводить до значних економічних втрат.

Світ давно усвідомив, що земля вимагає бережливого ставлення до її біокомпонентів, скориставшись, обов’язково треба повернути органічні складові та живі організми, користь яких безальтернативна.

Закарпатська філія ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» розробила кілька біопрепаратів для відновлення родючості землі. Досліджено: якщо полити будь-яким із них стерню із наступним зароблянням у ґрунт, то вже за 4—8 тижнів живі організми повністю перероблять на поживні речовини рештки соломи, бадилля кукурудзи і соняшнику. На місці стерні залишиться «голий» ґрунт із оптимальним кислотно-лужним балансом, насичений вуглецем, азотом, фосфором, іншими поживними речовинами. Адже бактерії беруть активну участь у створенні фосфорних сполук. Окрім цього, інтенсивно розмножуючись, ці корисні живі організми абсорбують із повітря біологічний азот і переносять його в землю. Це екологічний і дуже ефективний спосіб відновлення родючості.

За останні роки науковими співробітниками філії спільно з Інститутом ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського Українською академією аграрних наук, Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя було проведено багато дослідів і випробувань. Сьогодні закарпатські вчені перейшли до етапу впровадження біопрепаратів на понад 150 ділянках, які обробляють закарпатські аграрії.

Паралельно з дослідженнями науковці проводили із фермерами роз’яснювальну роботу щодо необхідності відтворення органічного потенціалу землі. Її результати особливо відчутні в господарствах Виноградівського, Ужгородського, Мукачівського й Берегівського районів. Працівники філії допомагають сільгоспвиробникам переходити на вирощування екологічно чистої, без хімікатів продукції. Зокрема, фермер Дюла Товт третій рік поспіль займається землеробством, застосовуючи розробки закарпатських науковців. Відтак вирощеним ним цікавляться місцеві лікувальні й санаторні заклади, які дбають про здорове харчування.

Але, на жаль, за словами Юрія Бандуровича, сьогодні тема ґрунтів найменш популярна серед усіх сфер екологічного просвітництва. Катастрофічні процеси, які відбуваються в наших чорноземах, не настільки наочні, не так вражають візуально, щоб суспільство усвідомило, яка загроза насуваЗється на економічну безпеку країни.

Родючість землі — це не лише клопіт фермерів, а й проблема держави. Країні потрібна концепція впровадження органічно збалансованого землеробства. Світовий приклад показує, що реабілітація землі завдяки біотехнологіям дає вражаючі результати. Якщо ми хочемо залишити нащадкам справді щедру годувальницю, маємо обрати саме цей шлях.