На берегах Iкви

Василь ВЕРБИЦЬКИЙ.

Київська область.

ПЕРШУ згадку про Вороньків пов’язують із літописним містом Ворониця, яке згадується в «Повчанні дітям Володимира Мономаха» 1096 року. Тут, між Києвом і Переяславом, облаштували земляне укріплення, що входило до оборонної лінії від набігів кочових племен. За місцевими переказами, у фортеці, обнесеній земляним валом, довго проживав воїн на прізвисько Ворон. Під час одного з набігів печеніги вбили його. Відтоді поселення дістало назву Вороньків.

Сучасне село Вороньків — чи не найбільше у Бориспільському районі. Його територія становить 11 квадратних кілометрів. Воно дуже гарне: у центрі на березі Ікви — чудовий парк. Заснований майже 70 років тому, він має вигляд доглянутого: місцеві жителі, заохочувані місцевою владою, омолоджують його, час од часу висаджуючи нові дерева.

Гарний Вороньків і своїми новобудовами. Маємо триповерхову школу, будинок культури, побуткомбінат, сільраду, пошту, аптеку, лазню. Уже понад 30 років малюків приймає дитсадок «Віночок». Послугами нашої лікарні користуються і жителі навколишніх сіл.

Як відомо, найбільше багатство кожного поселення — люди. Вороньків пишається славними іменами минулого, серед яких — педагог, літератор і науковець Ганна Берло, письменник, побратим Михайла Коцюбинського Іван Коновал (Вороньківський), український фольклорист і поет Арсен Бакалінський, актриса, режисер і педагог Катерина Придатко-Кривицька-Бранка, єврейський письменник Шолом Алейхем, Герой Соцпраці Софія Вербицька, художник-анімаліст Ігор Землянський. Усі вони тут народились і творили.

Своєю працею звеличили село й сучасники. Непрості часи переживаємо зараз, але віримо, що подолаємо всі негаразди. Не опускаємо рук, хазяйнуємо на своїй землі. Як і колись, щосуботи в селі вирує велелюдний ярмарок. Чи не з усієї області з’їжджаються сюди продавці-покупці й навіть артисти.

А багато сільських громад можуть похвалитися власною газетою, яка виходить регулярно на чотирьох сторінках, та ще й у кольорі? Наша газета має самобутню назву — «На березі Ікви». Редактором її вибрали педагога Валентину Дігтяр. Свого часу вона, талановита поетеса, переможець районного та Всеукраїнського літературних конкурсів, написала гімн нашої школи. До редакційного складу газети входять бібліотекар Світлана Григор, директор школи Сергій Марченко та інші вороньківці, не байдужі до минулого й нинішнього життя села та його мешканців. Місцеві патріоти й стали спонсорами. Газета відразу полюбилася всім, адже у ній йдеться про те, чим живе наша громада, як працює й святкує. Нещадавно завдяки газетярам дізналися, що у нас кількадесят сімей, які прожили в шлюбі понад 50 років. Це гарний приклад любові, вірності, порядності для молоді. Газета також наша порадниця у багатьох питаннях сьогодення, формує активну життєву позицію.