Наша пошта

• Літа молодії

Підкорити місто

Юлія КОЛІСНИК.

ВИПРОБУВАННЯ в їхньому житті не закінчилися — тепер вони чекають на тролейбус до університету. Новоспечена студентка Ангеліна стоїть у натовпі в очікуванні нових вражень, викликів, звершень, але — найперше старого й повільного транспорту. Вона одна з тих майже 185 тисяч «рекомендованих до зарахування на бюджет», що минули сім кіл пекла у вигляді електронної системи «Конкурс» і приїхали — ні, ще не підкорювати — спершу бодай відчути велику столицю. До омріяного вишу вступила без пільг, але деяким її одногрупникам пощастило більше. Одному підсобив так званий сільський коефіцієнт, другому допомогла перемога в олімпіаді з трудового навчання при вступі на… журналістику. І нехай — нині ще й не такими нововведеннями дивували.

Минає 20-та хвилина очікування. «Ну нічого, — думає Ангеліна, — на гуртожиток довше чекала». І справді, адже саме на ній у студентськім пристановищі закінчилися місця, але комісія з поселення запевнила: «Ви перші у черзі, очікуйте — а раптом». Тоді довелось повертатися до себе у Смілу з єдиною думкою: «Пощастить». Бо ж винаймати квартиру у Києві не найприємніша перспектива. Кілька тисяч гривень за оренду житла порівняно з трьома-чотирма сотнями за кімнату в гуртожитку — небо і земля. «Пощастило. Тепер було б добре із сусідками поладнати і взагалі з групою. Всі такі самовпевнені». Навколо ще з десяток переповнених думками голів, у них нове життя. Як тут не замислитись?

Вони ще не побували на першій парі, але вже говорять про стипендію. На неї чимдалі заслуговує все менше студентів: сьогодні 40%, а вже завтра (до 2020 року) залишиться всього-на-всього 15. І комусь прикро, бо 1100 грн не муляють, на них так-сяк прожити можна, звісно, не без допомоги батьків. Контрактники з цих міркувань у кращому становищі. «На харчування, проїзд, гульки, шопінг, поїздки я вкладаюся у 3,5-4 тисячі гривень на місяць», — каже другокурсниця Ніка. Але ж непогано, непогано…

Нарешті за півгодини до зупинки зі скрипом суне стара вусата залізяка. Натовп — як це вміють лише українці — одним поштовхом завалюється до тролейбуса. Оселедці в діжці — м’яко сказано. Вони студенти, вони їдуть до університету на свої перші пари. Хай щастить!