Тисяча агентів Гройсмана

Михайло ГУБАШ.

У рамках урядової кадрової реформи 10 із 18 міністерств уже у вересні оголосять конкурси на посади в нових структурних одиницях — директоратах із формування державної політики. Планується, що за їх результатами будуть відібрані 1000 фахівців із питань реформ, які займуть пости у структурах Кабміну.

ЗА СЛОВАМИ міністра Кабінету міністрів Олександра Саєнка, набір нових урядовців — це важливий етап комплексної і радикальної реформи державного управління. Він пояснив, що ключовим завданням міністерств є вироблення політики, регулювання суспільних відносин, встановлення «правил гри» для бізнесу і для громадян. Досі ж міністерства змушені були управляти державними компаніями, надавали сервіси й сертифікати, здійснювали контроль, натомість мало уваги приділяли розробці, прогнозуванню і підготовці урядових рішень. І саме цією функцією — формуванням політики міністерства за відповідними напрямами — і займатимуться створювані директорати.

Мимоволі виникає запитання: невже чверть століття міністерства незалежної України виконували якісь не притаманні їм функції? І ось тільки тепер, після запровадження реформи державної служби, вони нарешті запрацюють у потрібному економіці, державі та її громадянам напрямі. Можливо, так воно і є. Втім, з огляду на «успішність» реформ у медицині, освіті, пенсійній сфері тощо закрадаються певні сумніви.

Зокрема — кадри. Влучну характеристику тим, хто раніше і тепер працюють на державних посадах, дав менеджер групи «Публічна адміністрація» «Реанімаційного пакета реформ» (РПР) Сергій Сорока: «25 років у державній службі відбувався так званий «негативний відбір» і залишалися там здебільшого дві категорії людей. Перша категорія: не висовуйтеся, робіть собі якусь «текучку» і не заважайте другій категорії «тирити».

Воно й не дивно з огляду на зарплати більшості держслужбовців. Наприклад, у різних міністерствах торік вона варіювалася в межах 2 882 — 9 377 грн. Тобто подекуди не сягала навіть рівня мінімальної. Тому там залишалися або ні до чого іншого, як перекладати папери, не здатні, або матеріально забезпечені з інших джерел, котрі держслужбу використовували як кар’єрну драбину чи з інших мотивів (пенсійне забезпечення, «розпил» бюджетних коштів тощо).

Аби уникнути цього, відтепер у міністерські директорати залучатимуть тільки висококваліфікованих фахівців, які мають пройти жорсткий конкурсний відбір. А заохочуватимуть нові професійні кадри високими зарплатами — від 40 до 70 тис. гривень на місяць. При цьому «старі» чиновники, які працюватимуть поряд із «новими», отримуватимуть «стару» зарплату, хіба що трохи підвищену. Втім, за словами голови Нацагентства з питань держслужби Костянтина Ващенка, надалі завдяки реформі й перебудові діяльності міністерств розрив у зарплаті нових і старих працівників міністерств буде поступово скорочуватись. Також останнім надається можливість брати участь у конкурсі на вакантні посади в директоратах.

І тут виникає ще один привід для сумніву в успішності задуманого реформаторами оновлення міністерського корпусу. Це — прозорість кадрових змагань. Яскравим прикладом може слугувати торішній скандал навколо посади керівника Миколаївської ОДА. Майбутній переможець допустив 45 помилок у семи реченнях письмової презентації своєї конкурсної роботи. Але це аж ніяк не засмутило членів конкурсної комісії, які визнали цю роботу найкращою з-поміж кількох десятків інших. Ще одним фактором підозр стало те, що потенційному держчиновникові якимсь дивом вдалося всього за 6 хвилин та 4 секунди дати відповіді на 40 запитань — по дев’ять секунд, щоб прочитати запитання, проглянути варіанти відповідей та обрати правильну з них! Для порівняння: другий за часом показник учасника конкурсу становив аж 32 хвилини.

Тож можна здогадатися, хто ставатиме переможцем у конкурсах на посади у нових міністерських структурах — директоратах.

Ще один бік справи, який викликає сумнів, — кошти на підвищені (завищені?) зарплати новим чиновникам КМУ. Точніше — їхнє походження. А воно європейське. Для запуску кадрової урядової реформи Україні партнерами із Європи надано близько 100 мільйонів євро. Цього року вже отримали першу частину допомоги — 10 мільйонів. «Завдання цієї реформи, — пояснив Олександр Саєнко, — не створити тимчасові структури, які працюватимуть, допоки йтимуть європейські кошти. Завдання — перебудувати в цілому роботу міністерств. На 2020 рік ми хочемо вийти на повноцінно функціонуюче міністерство, не обтяжене невластивими повноваженнями, з нормальною чисельністю працівників, що мають відповідну компетенцію, фаховий рівень і конкурентну заробітну плату вже з держбюджету».

Чи не тут — у значному підвищенні зарплати собі, коханим, — собака заритий? Спочатку для цього «освоїти» європейські гроші, а через три роки — вже бюджетні. Тобто у 2020-му чиновники щомісяця отримуватимуть десятки тисяч гривень зарплати за рахунок українських платників податків, яким уряд нещодавно, вибачте за таке слово, «намалював» середню зарплату на 2020 рік у розмірі 10 тис. гривень. Але ж все легально, законно! А головне — у результаті проведення реформи, по-модньому, так би мовити.

Непрямим доказом саме матеріальної зацікавленості «реформаторів» може слугувати приклад, наведений головою Центру політико-правових реформ, головним експертом з питань публічної адміністрації «РПР» Ігорем Коліушком: «Деякі міністерства почали множити директорати, зрозумівши, що за їхньою кількістю приходить кількість високооплачуваних робочих місць. З’явилося по вісім і навіть по десять директоратів, як у Мінрегіоні. Це вже в жодні концепції не влазить».

Щоправда, тут шановний експерт, як на мене, трохи помиляється — влазить, ще і як! А саме — у концепцію «впихання невпихуємого», яку в незалежній Україні започаткували «батьки-засновники» і продовжуть нам втюхувати їхні послідовники.

«Ну а до чого тут Гройсман? — запитаєте ви, — і його агенти?». На зустрічі зі студентами Національного університету «Києво-Могилянська академія» у квітні цього року Прем’єр-міністр, розповідаючи про перезавантаження системи управління міністерств, заявив: «Я хочу привести в уряд тисячу нових агентів змін».

Отож ця агентура вже з жовтня почне діяти в десяти міністерствах: Мінсоцполітики, Мін­охорони здоров’я, Мінагрополітики, Міносвіти та науки, Мінфіні, Мінрегіоні, Міненерго, Мін­інфраструктури, Мінкульті та Мін’юсті. А наступного року пошириться на інші міністерства та центральні органи виконавчої влади.