• Скарби рідного краю

Буша — українське «місце сили»

Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

Є В УКРАЇНІ місця, котрі не поступаються красою та мальовничістю розрекламованим світовим. Єдине, чого їм бракує, — потужної реклами й бодай трохи уваги держави, котра мала б бути зацікавленою у приверненні уваги туристів зі всього світу до перлин, якими багата.

Є такі місця й на Вінниччині. Чого лишень вартий вирубаний у скелі Свято-Усікновенський чоловічий монастир XI століття в селі Лядова Могилів-Подільського району, форпост православ’я на південному заході нашої держави! За легендами і народними переказами — це перше пристанище на шляху з Афону до Києва преподобного Антонія Києво-Печерського.

Всілякої уваги заслуговує скіфське городище «Великі вали» на лівому березі Південного Бугу — одне з найбільших на території України.

Незважаючи на час і руйнування, залишається величним і неймовірно красивим палац роду Потоцьких початку XVIII століття, спроектований французьким архітектором Лакруа, — «тульчинський Версаль».

У Браїлові є одразу кілька історичних пам’яток: жіночий Свято-Троїцький монастир 1768 року та музей Петра Чайковського в палаці родини фон Мекків, де відпочивав композитор.

У Вороновиці поблизу Вінниці в палаці унікальної архітектури XVII-XVIII століть розташувався Музей історії авіації та космонавтики.

Найпильнішої уваги гідний державний історико-культурний заповідник «Буша» в однойменному селищі. І якщо англійський Стоунхендж відомий у всьому світі, то про Бушу не знають тільки тому, що ми самі не шануємо свою землю й історичну спадщину. Тим часом на землі залишилися одиниці таких місць, як Буша. Уявіть лише: в одному селі зберігаються історичні пам’ятки трипільської, скіфської, черняхівської, давньоруської культур ХІ—ХІІ століть!

1883 року професор Володимир Антонович відкрив у Буші унікальний рельєф, створений за дохристиянських часів. Печера з кам’яними стінами, на яких дивом збереглися малюнки, не що інше, як єдиний в Україні, а може, й світі, дохристиянський слов’янський храм, якому щонайменше п’ять тисяч років!

Історики припускають, що цей храм може бути ровесником єгипетських пірамід. Етнічні символи, зображені на стародавньому барельєфі, досі не вдалося розшифрувати жодному дослідникові.

Історик-екскурсовод Олександр Пірняк ділиться здогадками про викарбувані на скелі зображення:

— Ромб — сакральний символ, що засвідчує народження життя, продовження роду. Півень — провісник ранкової зорі. Прямокутник — сила, прояв вищої сили божества, згусток енергії і всі сторони світу. А ще на стінах зображений олень, який тримає сонце на своїх рогах, а також жінка з дитиною чи вогнем у руках. Навпроти прямокутника — квадрат із колом усередині. Ізотерики припускають, що це вхід і вихід із потойбіччя.

Недарма Бушу полюбляють різноманітні ізотерики й екстрасенси. Вони кажуть, що в печері-храмі відчувають дуже потужну силу, енергію: з’являється відчуття, ніби повертаєшся додому, до рідних, які тебе давно чекали.

Буша — улюблене місце скульпторів та художників. Щороку сюди приїздять сотні тисяч любителів екотуризму зі всієї країни й навіть із-за кордону. Втім, про цю незвичайну місцину все ще мало знають навіть у самій Україні.

Буша оживає — у мальовничому селищі люди купують старенькі хати, облаштовують їх і живуть тут від весни до осені. І хочеться вірити, що колись вона таки посяде те місце, на яке заслуговує, — історичної та культурної перлини України. А поглянути на дохристиянську «церкву» ХІ-ХІІ століть виявиться стільки охочих, скільки нині їх їде відвідати легендарний Стоунхендж чи єгипетські піраміди.