• Актуально

Сваволя, що веде в неволю

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Як відомо, в останню неділю жовтня у 202 нових об’єднаних територіальних громадах відбудуться перші вибори голів та депутатів. Готуються до них і в Дніпропетровській області, яка попереду у створенні укрупнених формувань місцевого самоврядування. І раптом — несподіванка: вибори на Дніпропетровщині відбудуться не скрізь. Можливо, їх не проведуть у Піщанській, Орлівщинській, Знаменівській сільських і Меліоративній селищній радах. Хоча їхні жителі ще навесні вирішили згуртуватись у велику спільну громаду. В чому ж річ?

НА СЕСІЯХ рад та сходках селяни цих трьох населених пунктів висловилися за створення Піщанської об’єднаної територіальної громади. А в Знаменівці спершу завагалися з прийняттям такого рішення, хоча прихильників його було чимало. Тож, щоб дізнатися думку більшості з цього приводу, місцеві депутати вдалися до письмового, завіреного власноручними підписами, опитування односельців. У результаті понад півтори з двох тисяч знаменівців сказали «так» об’єднаній Піщанській територіальній громаді.

Роль рушійної сили в гуртуванні взяв на себе голова Піщанської сільради Микола Мазниця разом із колегами Сергієм Тищенком, Володимиром Гасенком і Віктором Бабаєм. Згідно з вимогами про добровільне об’єднання громад, до обласної держадміністрації необхідно подати відповідні копії рішень сесій місцевих рад, аби отримати висновок щодо їхніх подальших повноважень. Але в ОДА несподівано затребували й купу інших документів — мало не на чотири сотні сторінок.

«Протримавши їх десять днів, — розповідає Микола Мазниця, — повернули на доопрацювання. Причина? Нібито не всі папери оформлені належним чином».

Затим їх удруге повернули «на доробку». Щоправда, цього разу дозволили подавати у «скороченому» варіанті — лише півтори сотні сторінок. Коли ж таке повторилось і втретє, у селах, які захотіли об’єднатися, зрозуміли, що потрапили у якесь замкнене коло. Так і напрошувалася думка: хтось дуже не хоче, аби вони об’єдналися, сподівається, що рано чи пізно у людей вичерпається терпіння і запал домагатися своєї мети. Це підтверджувала і третя відмова: бачте, депутати всіх чотирьох рад на сесіях забули красненько просити її, облдержадміністрацію, аби звернулася до Верховної Ради, щоб узаконила нову громаду, а до Центральної виборчої комісії — щоб призначила вибори. Але з якого це дива депутати сільських рад мають кланятися «вождям», якщо їм надано право самим розпоряджатися власною долею? Закони і нормативні документи про децентралізацію, добровільне об’єднання вимагають лише такого: депутати мають довести, що спираються на волю більшості своїх виборців, а також аргументовано переконати, що їхня укрупнена громада буде діяти в інтересах свого населення. Усе це знайшло відображення у протоколах сесій чотирьох рад.

У чому ж тоді причина відмов? Як виявилося, не в чому, а в кому. У Новомосковському районі й навколо нього вже мало не дві третини агротовариств контролює колишній «регіонал», а нині народний депутат від БПП Вадим Нестеренко. І задумав Вадим Григорович сотворити щось на зразок власного королівства: до однієї територіальної громади зігнати не лише 15 сільських і селищних рад Новомосковського району, а й ще п’ять сусіднього Магдалинівського та Чумаківську, прилеглу з боку обласного центру. А що у чотирьох громадах народ цього не хоче, нардепу-латифундисту байдуже.

Коли ж селяни заговорили про «пастку» Нестеренка та про те, як не потрапити у неї, він і «засвітився»: прибув у Знаменівку проводити збори громади, схиляючи селян на свій бік. Таким чином посіяв розбрат серед них. Удалося це тому, що у Знаменівці два підконтрольні йому підприємства — агрофірма «Світанок» і ТОВ «Украгро». Тож люди нардепа виступили проти піщанського варіанта об’єднання, ратуючи за громаду-гігант. Однак переконали не всіх: громадські слухання у Знаменівці довелося скликати двічі. Наперекір пану Нестеренку гору взяли прихильники створення Піщанської ОТГ. Після цього і повернули людям утретє документи про це об’єднання.

 «Нам нічого іншого не залишалося, — веде далі Микола Мазниця, — як домагатися зустрічі з головою ОДА Валентином Резніченком, котрий гальмував нашу ініціативу. Він відверто сказав, що створення Піщанської ОТГ стримується саме на прохання народного депутата, якого підтримує замміністра Мінрегіону В’ячеслав Негода — сам із Києва телефонував! Але так, мовляв, робити не слід, тому подавайте документи — підпишу на вашу користь».

Та яким же було здивування, коли документи завернули знову з мотивацією, що підписати їх забороняє... суд. Таким чином, аж у серпні прихильники створення Піщанської громади дізналися, що на Знаменівську сільраду, яка «дозволила собі прийняти протиправне рішення», ще в травні було подано позов до суду!

Юрист Юлія Стирнік, котра зараз відстоює інтереси потерпілих сільських рад, і Знаменівської насамперед, повідомила, що ухвала суду, якою заборонено голові ОДА завіряти проекти рішень про добровільне об’єднання територіальних громад, не перша, а вже четверта, хоча селяни про жодну з них навіть не підозрювали. Займався цим Бабушкінський райсуд обласного центру. А позивач — житель Знаменівки депутат сільради Роман Данилевський, котрий вважає, що сільрада зневажила його особисті інтереси та права. Хоч увесь народ і за об’єднання, але ж він проти!

Найдивніше у судовій справі те, що з огляду на останню ухвалу суд не встановив, яким же чином сільська рада проігнорувала права інженера фірми «Світанок» Романа Данилевського, коли переважна більшість його односельців воліють іншого. А як розцінювати те, що під час розгляду позовів до Знаменівської сільради її очільників жодного разу про це не поінформували, не покликали на судові засідання. Натомість, приймаючи після першої ухвали три наступні, суд щоразу докоряв сільраді, що вона не виконує його попередніх ухвал щодо застосування заходів забезпечення адміністративного позову… «шляхом зупинення дії рішення сесії сільської ради». А як Знаменівська рада могла її «забезпечувати», якщо від неї приховували не тільки зміст позову, а і його розгляд? І ще: позов Романа Данилевського адміністративний, а розглядав його суд загальної практики. Може, сам позивач і не усвідомлював надуманість своїх домагань у Бабушкінському суді, але цього не скажеш про його хазяїв-«натхненників». Розуміючи це, вони з аналогічними претензіями чотири рази зверталися ще й до Окружного адміністративного суду. Однак четверо суддів Окружного відмовлялися приймати позов, оскільки не бачили правоти за одним «скривдженим» у Знаменівці Данилевським, про що й засвідчено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Проте в електронній системі немає жодної з чотирьох ухвал, винесених суддею Бабушкінського суду Елеонорою Женеску. Тому що вони липові. «Прийняті», аби помахати ними перед очима ошелешених селян, залякавши їх у боротьбі за своє.

«Та найсуттєвіший прокол у тому, — пояснює юрист Юлія Стирнік, — що позов подано на рішення сільської ради сільського району, а вона не підсудна районному в м. Дніпрі суду. Знаменівська сільрада територіально підсудна тільки міськрайонному в Новомосковську. І нікому більше».

Пригоди з остаточною ухвалою суду ще не скінчилися, в ній не враховано думку більшості членів громади, зате підтримано позивача, котрий у меншості. До речі, в суд він передав протокол сесії сільради, підписаний невстановленими особами, тобто несправжній.

«Збагнувши, певно, що така ухвала для Знаменівської сільської ради нічого не варта, — підводить риску Юлія Стирнік, — буквально через два дні Бабушкінський суд вносить «поправку» — вписує рядок «Заборонити Дніпропетровській облдержадміністрації вчиняти дії щодо надання дозволу добровільно об’єднуватися селянам чотирьох громад». Таким чином, суд вирішив примусово, палицею, зігнати людей до «майбутньої зони ув’язнення», адже ні Знаменівська сільська рада, ні Дніпропетровська обласна адміністрація не залучалися до судових дебатів, не проходили як третя особа. Їх просто притягли за вуха, бо не знайшли іншого способу поставити селян на місце, у стійло.

Селяни зрозуміли план Нестеренка — усіх у Новомосковському районі, у шести сільських радах і двох сусідніх, зробити слухняними та залежними від нього. Але ми цього не хочемо, гнівно кажуть люди.

Ось така ціна судової ухвали, котрої злякався «губернатор». Але історія навколо неї викликає підозру в тому, що суд утнув її саме на замовлення ОДА вкупі з невгамовним нардепом.