•  З приводу

Продав стару шафу? Плати податок

Олена КОЩЕНКО.

Відтепер за продані хай кому свої поношені одяг, взуття або інші вжиткові речі (сума значення не має) належить сплатити податок державі. За ухиляння — штраф у розмірі 10% від суми реалізованого, а за його невчасну сплату нараховуватиметься пеня. Про це днями повідомила Державна фіскальна служба.

ВЛАСНЕ, норма, згідно із якою при реалізації ужиткових речей потрібно платити державі, в Україні діє з 2011 року, коли було ухвалено Податковий кодекс. Згідно з ним, отримані в такий спосіб гроші зараховано до категорії «інші прибутки». Просто шість років податківці про це не згадували, а тепер ось вирішили попередити народ.

Чому фіскали так активізувалися, здогадатися неважко. Вочевидь, податківцям поставлено завдання поповнити бюджет, а джерела обмежені. Ось і звернули увагу на згадану в Податковому кодексі, нехай і опосередковано, прикмету сьогодення: зубожілі громадяни масово перетрушують свої шафи, комірчини та сховки, щоб виручити якісь гроші на прожиття чи вирішення тих чи інших родинних проблем. Не бракує й покупців, яким нові речі не по кишені. На кожному базарі є ятки, куди люди здають на реалізацію домашній скарб. Комісійні магазини та ломбарди — мало не в кожному кварталі. Сайти оголошень теж рясніють пропозиціями про продаж…

Тож податківці наміряються іще «подоїти» народ. А для цього їм знадобляться паспортні дані та ідентифікаційний код того, хто продав уживану річ. Тому й дають ось таке роз’яснення.

Якщо людина продасть, приміром, дитячу коляску через комісійний магазин, то залежно від вирученої суми вона має сплатити близько 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і 1,5% військового збору. Власне, у великих комісійних магазинах так і ведеться. Але більшість дрібних, особливо регіональних, обмежуються тим, що заповнюють квитанції даними клієнта без документального їх підтвердження. Тож відвідувачі таких комісійних магазинів першими можуть наразитися на нові вимоги.

І з ломбардами, куди теж проторували стежку чимало люду, не все так просто. Податківці застерігають: якщо хтось здав туди річ і отримав певну суму «в борг», але потім не викупив заставу, то з цих грошей усе одно (!) необхідно буде сплатити податок. Навіть якщо йдеться про маленькі суми — 10-20 гривень. Мало того, при цьому позичальник іще й зобов’язаний указати отриманий «заробіток» у податковій декларації. Що­правда, ломбарди вже знайшли обхідні шляхи...

Податківці не роз’яснюють, у який спосіб вони виявлятимуть порушників реанімованого положення законодавства шестирічної давності, дуже сумнівного, з огляду на скрутні часи у державі. Услідкувати за всіма такими операціями не можуть, адже не приставиш податкового інспектора до кожного, хто на розісланій на асфальті газеті виклав нехитрий домашній скарб.

Хіба що фіскали візьмуть під жорсткий контроль прибутки українців у комісійних магазинах, особливо тих, що торгують ужитковою побутовою технікою, меблями, дитячими речами. Важелі для цього у ДФС є. Мораторій на перевірку бізнесу в Україні не може захистити підприємця від позапланових перевірок податкової. І якщо виявлять не належним чином оформлений товар, прийнятий на реалізацію, магазин покарають. Найімовірніше, комісійні захочуть поміняти підхід до оформлення договорів, і тоді клієнти для продажу непотрібної речі повинні будуть надати паспорт і код. Навряд чи хтось захоче це робити. Адже якщо людина регулярно здає речі, то накопичений нею упродовж року сукупний дохід може стати підставою для відмови в субсидії...

Вся ця історія з «ініціативою» Державної фіскальної служби виглядає дуже негарно. Адже не від хорошого життя люди змушені продавати те, що колись просто роздаровували або викидали. Та і якщо застосувати елементарну логіку: продаєш усе одно дешевше, ніж колись купив. То який тут прибуток? А тим часом соціальні мережі заполонили саркастичні пропозиції, яким чином можна ще поповнити бюджет. Скажімо, запровадити податок на розмір ноги: хто більше топче землю, той нехай і більше платить. Або обкласти митом макулатуру та пластикові пляшки: нехай безхатченки платять із того, що знайдуть у сміттєвому баку.

Урядовці, виправдовуючись, пояснюють «нетямущому» народу, що це, мовляв, нас ведуть до західних стандартів обліку і співставності офіційних доходів і витрат. Даруйте, але чи не краще було б почати вивіряти цю «співставність» із себе?