• За покликом серця

Удочеряють частіше, ніж усиновлюють

Олена БЕГМА.

КОЖНИЙ СКАЖЕ, що взяти в сім’ю дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування, і стати найріднішою для неї людиною — справа благородна і надзвичайно відповідальна. Середньостатистичний портрет тих, хто наважується на такий крок, — досить забезпечені люди віком 40-50 років, причому не обов’язково одружені. Зокрема, торік у державі було всиновлено загалом 1884 дитини, з них українцями — 1490, іноземцями — 394.

Серед тих, хто прагне всиновити дитину, більшість, а це понад 80%, мріє стати батьками для малюка віком до шести років. Причому переважно хочуть взяти на виховання дівчаток. Своє бажання зазвичай пояснюють так: «Малеча все ж слухняніша. А надто дівчатка. З ними буде менше проблем у критичному підлітковому віці».

Утім, зауважують психологи, таке переконання доволі спірне. Загалом у ранньому віці важко передбачити майбутні проблеми дорослішання дитини, що неодмінно позначаються на взаєминах у сім’ї. Часом «зриваються з котушок» і до того часу у цілому слухняні підлітки. І «слабка стать» не виняток.

За даними відділу національного усиновлення Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики, сьогодні приблизно 17 тисяч дітей в Україні перебувають на обліку з усиновлення. Найчастіша причина — позбавлення батьківських прав їхніх біологічних батьків. Тобто це так зване соціальне сирітство, коли мати і батько є, але вони не виконують своїх обов’язків, і через суд їх позбавляють батьківських прав. Поширеними є причини, коли батьки не працюють і зловживають алкоголем, а часом і наркотиками…

Таких дітей завжди було більше у східних регіонах, зокрема у Донецькій області. Але зараз інформація щодо цього регіону є неповною, позаяк там не всюди влада держави Україна. Чимало дітей (більш як дві тисячі) перебувають на обліку з усиновлення і в Дніпропетровській області, а також в Одеській та Харківській.