Сім разів відрізали, а тепер міряють

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Процес об’єднання територіальних громад продовжує залишатися для села фактором, який визначає їхню долю не лише в дні сьогоднішньому, а й у прийдешніх, бо ж у цьому «поїзді», склад якого формується тепер, їхатимуть покоління вже дітей та внуків.

ЧАСИ мовчазної згоди й сліпої покори відійшли в небуття, село зважує, придивляється, сумнівається. А подекуди змушене відстоювати свою позицію, гідність. Офіційно держава проголосила принцип добровільності у справі децентралізації: підтримаємо будь-який ваш вільний вибір. Три сільські ради у Михайлівському районі визначились. І що в реаліях?

Іще на зорі процесу об’єднання, коли людей знайомили з перспективним планом майбутніх територіальних громад, «довели» такий і до михайлівців. «Під час його складання з районами взагалі не радилися. Він, як мовиться, був спущений згори, з області, — згадує голова Михайлівської районної ради Сергій Передерій. — Автори керувалися постановою Кабміну про методику визначення критеріїв формування громад. А у ній, серед інших, головною умовою була та, щоб у населеному пункті, який стає її центром, проживало не менше 250 дітей шкільного і ста — дошкільного віку. У нас таких пунктів три — Михайлівка, Плодородне і Пришиб. Їх і визначили майбутніми центрами».

Але ж реальне життя відрізняється від паперового. Скажімо, Старобогданівка не погодилася приставати до Плодородного і взагалі відійшла у сусідній Мелітопольський район, бо їм туди рукою подати. Село Тимошівка також тривалий час ніяк не могло знайти своє місце в процесі об’єднання. Воно й не дивно, бо скрізь превалює людський фактор, не рахуватися з яким просто нерозумно.

Пришибська селищна рада агітувала приставати до неї Роздол, Любимівку й Високе. Усі три категорично відмовилися, мотивуючи своє рішення тим, що їхні території набагато розвиненіші від цього селища. У Пришибі позакривалися підприємства, люди щодня потоком прямують на електричку, бо працюють у Мелітополі, Запоріжжі. Територія селища невпорядкована, інфраструктура підупала.

— Таке об’єднання нам не потрібне, — вважає голова Роздолу Валентина Копейченко. — Село наше розвивається завдяки місцевому чи не напотужнішому сільгосппідприємству в області — «Таврія-Скіф», в якому трудяться не лише «свої», а й жителі довколишніх територій, і того ж Пришиба, й Токмацького та інших районів. Успішно працюють й інші фермерські господарства, сплачуючи податки на користь громади, а не деінде, тому люди тут живуть добре. Тож чому Пришиб має бути центром громади?

—До цього селища у нас ніколи не було тяжіння, — додає секретар виконкому Любимівської сільської ради Тетяна Тараненко. — Тому люди на зборах висловилися проти об’єднання з ним.

Далі цим трьом селам надійшла пропозиція від Михайлівської селищної ради щодо об’єднання у форматі «Один район — одна громада». Провели збори по селах, люди скрізь дали згоду на гуртування з Михайлівкою. У райцентрі працюють усі структури, і звідки б людина сюди не дісталася, може заразом вирішити всі питання. У Михайлівці — РЕМ, газове господарство, лікарня. Добиратися до неї практично стільки ж, як і до Пришиба.

Підтримали такий вибір після виїзду в Михайлівський район і 80 відсотків членів обласної робочої групи із забезпечення виконання проекту перспективного плану. Здавалося б, усе складається на користь вільного волевиявлення людей. Залишалося отримати рішення сесії обласної ради щодо змін у перспективному плані. Тут, як мовиться, і найшла коса на камінь. Селяни, мовби передбачаючи спротив, зібралися на сесійне засідання цілою делегацією — депутати місцевих рад, члени сільвиконкомів.

— Ми не вимагали нічого неможливого, — пригадує те високе зібрання Валентина Копейченко, — хотіли тільки, щоб депутати внесли поправки у перспективний план і дозволили нам «відв’язатися» од Пришиба. Адже це не догма, усі ми живі люди, все в процесі має змінюватися на користь громадян. Їхали з такою надією! Не готувалися виступати, але, побачивши, що питання вирішується не на нашу користь, прості сільські люди піднімалися на трибуну. Ми були певні, що депутати до нас прислухаються, адже відстоювали думку двадцяти трьох сіл, які загалом належать до трьох сільрад! Але сесія наполягла на форматі Пришиба.

— Мало того, що не почули нас, ще й іронічно обізвали тітушками! Це було вінцем образи, — хвилюється сільський голова Високого Тетяна Іванівна Середа. — А незабаром після сесії і нам, і Роздолу та Любимівці надійшла відповідь за підписом михайлівського голови Олександра Ракші. Він повідомляв, що «Михайлівська селищна рада планує в подальшому проводити процедуру створення ОТГ виключно згідно норм і вимог Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та Перспективного плану формування спроможних територіальних громад». Ми зрозуміли, що це відмова, тож єдиний вихід — об’єднуватися самим, утрьох.

Поміркувавши, вирішили, що центром територіальної громади має стати Роздол. Але, звичайно, найважливішою була думка людей. У всіх семи селах провели сходи, приходили навіть ті, яким важко було діставатися. Зовсім старенькі телефонували, просили врахувати їхній голос. У Високому зібралося найбільше людей. «От тільки спробуйте цього разу не довести до кінця справу!» — спересердя застеріг нас один старший чоловік. Усім набридло, що з думкою простого люду не рахуються вищі інстанції й народні обранці всіх рівнів.

За словами Валентини Копейченко, ініціювала об’єднання трьох сіл Роздольська сільська рада. Депутати на сесії його схвалили, збори селян затвердили рішення.

— У такому складі, сподіваюсь, нам буде добре, — переконана й Тетяна Тараненко. — З Роздолом у нас чимало спільного. Багато чого переплелось і в долях. Колись до нас із Роздолу ходили в школу старшокласники. Багато молодих побралися, хрестили дітей. Між нами ніколи не було ворожнечі, ми зазнали спільних випробувань. Чимало наших людей їздять тепер сюди на роботу. Ми вже давно одна громада, одна сім’я. Хіба це не найкращий фактор для об’єднання? Лише б ніхто знову не перекреслив наші наміри.

На думку голови райради Сергія Передерія, а він є і заступником керівника районної робочої групи зі створення ОТГ, процес об’єднання трьох сіл довкола Роздолу триває на цілком законних підставах. «Обговорення вже відбулися по селах і люди одноголосно підтримують таке рішення, — констатує Сергій Васильович. — Це свідчення того, що вибір громадян на користь території, де невпинно йде розвиток. Коли вони підтягнуться до Роздолу, рівень їхнього життя зросте в рази. Мене дивує цинічне небажання дослухатися думки людей депутатів обласної ради. Що за цим стоїть — чиїсь амбіції чи, як мовиться, звичайнісінькі «договорняки», сказати важко. Як показує досвід інших територій, в державі добрих дві третини громад вирішують свою долю без лещат перспективних планів. Спробують і наші села. І це стане ознакою того, що люди здатні відстояти свою гідність і право на справді вільний вибір.