• Про це говорять

I знову прірва

Руслана ЗІНЧЕНКО.

Шостого листопада Вищий спеціалізований суд задовольнив касаційну скаргу і скасував ухвали Маріупольського суду та Апеляційного суду Донецької області, якими прикордонника Сергія Колмогорова було визнано винним у навмисному вбивстві. Його випустили із зали суду, а справу направили на новий розгляд.

ДУМКИ людей щодо рішення ВСС розділилися: хтось називає військовослужбовця вбивцею, інші вважаюють, що солдат Колмогоров діяв правильно, адже виконував бойовий наказ.

Ця справа тягнеться з 2014 року. Тоді неподалік Маріуполя, десь за 30 кілометрів од лінії розмежування, прикордонники обстріляли автомобіль, котрий видався їм підозрілим. Вже точилися запеклі бої із сепаратистами, українські військові очікували удару з Азовського моря, противник відправляв у наш тил одна за одною розвідувально-диверсійні групи. За свідченням Сергія Колмогорова, він та ще кілька його товаришів по службі побачили, що морським узбережжям рухається автомобіль та подає комусь сигнальні знаки фарами. Повідомивши про це командирів, вони дістали наказ «зупинити й перевірити автомобіль». Колмогоров зробив знак водієві рукою. Коли той не відреагував, він вистрілив у повітря. Машина продовжувала рухатись, тож прикордонники почали стріляти по колесах. Три кулі влучили в Інну Рожкову, яка перебувала на пасажирському сидінні. Від одержаних поранень молода жінка померла в лікарні. За кермом був її чоловік Євген, котрий, як потім з’ясувалося, мав бізнес у Росії і часто їздив туди у відрядження. Нині він там і проживає.

За версією Євгена Рожкова, того дня вони з дружиною поїхали відпочити на пляж «Піщаний». Назад повертались о 20:30. Прикордонників не бачили, постріли, мовляв, почали лунати без усіляких попереджень. Звинувачення у діяльності на користь сепаратистів чоловік відкидає. Ніяких сигналів він не подавав, а те, що його робота пов’язана з частими поїздками у РФ, ніколи не приховував. У нещодавному інтерв’ю одному зі ЗМІ пояснив, що втік до цієї країни через погрози...

Суд міста Маріуполя визнав Сергія Колмогорова винним у навмисному вбивстві жінки, перевищенні службових обов’язків і засудив до 13 років тюрми. У його рішенні наголошується, що початок АТО не може бути приводом відкривати вогонь, позаяк підозрюваний не довів, що пасажири автомобіля загрожували життю і здоров’ю військових. Крім того, згідно із судовою ухвалою, на прикордонниках не було єдиної форми, розпізнавальних знаків. Сигнали, які, за словами Колмогорова, він подавав, не були зрозумілі водієві, або ж останній їх узагалі не бачив.

Суворий вирок у багатьох викликав обурення. Насамперед — у військових. Мовляв, хіба повинен солдат відповідати за виконання наказу? Так, сталася трагедія, але це ненавмисне вбивство.

Колмогоров своєї провини не визнав. Він і сьогодні твердить, що дотримувався присяги. Водночас Олег Медведчук, командир тактичного угруповання «Кордон», в якому служив Колмогоров, у своєму наказі, який тоді дав, не сумнівається. Як і в правильності дій підлеглих. «Бойовий наказ визначив, що військовослужбовці на даній ділянці повинні були виконати завдання щодо недопущення дій диверсійно-розвідувальних груп противника, їх виявлення і знищення при необхідності... Прикордонники наказ виконали».

...І от починається нове коло судових розглядів. Слухання відбуватиметься у Бердянську. Лунають голоси, що, оскільки це місто знаходиться у так званій прифронтовій зоні, рішення місцевого суду може бути упередженим, адже чимало тамтешніх служителів Феміди мають зв’язки із окупованими територіями. Тож адвокати Колмогорова домагатимуться зміни місця розгляду.

Але, мабуть, жоден суд, де б він не відбувався, не здатний винести вирок, який влаштує всіх. Війна вбиває, калічить людей, ламає їхні долі, розділяє суспільство глибокими прірвами. Одна з них — справа прикордонника Колмогорова...