Архів
Вівторок,
14 листопада 2017 року

№ 89 (19534)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
По-англійськи піти не вийде

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ повинна сплатити 60 млрд євро за вихід зі складу Євросоюзу.

Докладніше...
Форум «азіатського десятка»

ФІЛІППІНИ. У Манілі відкрився 31-й саміт Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Докладніше...
Доживемо до виборів

ІСПАНІЯ. Маріано Рахой закликав каталонців «не голосувати за сепаратистів» на дострокових перегонах.

Докладніше...
Гуманітарна катастрофа

ЄМЕН. Місто Сана зазнало масованого повітряного бомбардування.

Докладніше...
Шукай тепер винних

РОСІЯ. В Іжевську внаслідок вибуху побутового газу обвалився дев’ятиповерховий будинок.

Докладніше...
Переобраний на другий термін

СЛОВЕНІЯ. Президент Борут Пахор переобраний на другий термін.

Докладніше...
Трусонуло близькосхідний регіон

ІРАН та ІРАК. На кордоні країн стався потужний землетрус.

Докладніше...
Є що побачити

НІМЕЧЧИНА. У Ганновері відкрилася найбільша у світі виставка сільгосптехніки — «Agritechnica-2017».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Як воно у людей

На гостину до Казахстану

Дарина АРИСТАРХОВА.

Тим, що українці їдуть працювати до інших країн, нікого вже не здивуєш. Але не тільки у традиційних «заробітчанських» Польщі, Італії чи Росії знаходять роботу наші співвітчизники. Буває, доля заводить у зовсім інші краї.

ЖАННА Пархоменко (на фото) разом із чоловіком Тарасом чотири роки прожила у Казахстані. Тут їй запропонували гідну посаду у великій інвестиційній компанії. Повернувшись в Україну, Жанна завжди з охотою згадує своє життя в далекій, із суворим кліматом, але із надзвичайно теплими і щирими людьми країні.

«У Казахстані ми жили і працювали в Астані — другій найхолоднішій столиці в світі після Улан-Батора, — розповідає вона. — Зима там починається в жовтні, морози 40-45 градусів, сніг лежить ще й на травневі свята. Від колишнього Цілинограда в Астані залишилося багато радянського, але забудови на лівому березі вже зовсім інші: величезні хмарочоси. До речі, всі вони прикрашені казахською символікою».

За словами жінки, казахи напрочуд гостинні. У них здавна ведеться: якщо в юрту заходив гість — йому найкращі місце, їжа, підкреслена повага. Ця традиція живе й досі. Відповідати треба взаємністю. Для казаха немає більшої образи, ніж неповага гостя до всього — природи, культури, кухні.

Казахська промисловість спеціалізується на видобутку нафти, газу, чорних металів, залізної руди, марганцю, свинцю, цинку. Житло у великих містах недешеве, але, згідно з державними програмами, його надають і звичайним людям.

«Країна стрімко розвивається, — продовжує розповідь Жанна. — Діє програма підтримки талановитої молоді «Болашак»: якщо є бажання вчитися, держава оплатить навчання в найкращих ВНЗ світу. Так, наприклад, мої знайомі вчилися в Гарварді, Уортоні, Єлі та в інших місцях. Лікарні та поліклініки оснащені найсучаснішим — аж до лазерного обладнання. Втім, є проблема з кадрами: у деяких медустановах складна апаратура так і стоїть нерозпакована, бо на ній нікому працювати».

На думку нашої співвітчизниці, українці та казахи мають багато спільного. Вони також постраждали за часів колишнього Союзу, мають власну історію, пов’язану з Голодомором. Якби не він, було б їх на цей час понад 30 мільйонів. А зараз населення країни становить трохи більш як 17 мільйонів, із них казахів — близько дев’яти мільйонів.

«Казахи стежать за подіями в нашій державі, ставляться до них неоднозначно. Казахські ЗМІ представляли Майдан, як ярмарок, свято непослуху. Як тільки події дійшли фінально-трагічної стадії, потік офіційної інформації різко припинився. Всі розуміють, що Росія — агресор. Але до АТО у них теж специфічне ставлення. Дехто з казахів у дні Іловайської та Дебальцівської трагедій передавав через мене гроші для поранених зі словами: «Українці — батири. Не здавайтесь!». Проте разом із цим вони не розуміють, чому наші люди терплять усе це. Чому влада не може припинити кровопролиття і навести лад у країні?» — разом із новими друзями дивується Жанна.

Росія та Казахстан мають спільний кордон — один із найдовших між країнами у світі. Вони пам’ятають і Грузію, і Молдову, а тепер бачать, що відбувається в Україні. Зважаючи на ці події, Казахстан обережний у відносинах із сусідом.

«Мабуть, найгарніше в Казахстані — це степ, — згадує співрозмовниця. — Неозорий простір із казковою природою і приголомшливо-грандіозними картинами заходу сонця. Туркестан — одне з найдавніших міст країни, що з’явилося 500-го року нашої ери. Унікальні мавзолеї, священні місця для паломників, заповідники, гробниці великих ханів, підземна мечеть. В Астані зведено меморіальний комплекс жертвам сталінських репресій «Алжир». Пишається країна унікальним природним заповідником «Бурабай», відомим у всьому світі космодромом «Байконур»...

У Казахстані є українська діаспора. Це діти й онуки українських політв’язнів, яких сюди вивозили, й ті, хто осів тут після освоєння цілини. Є й українські школи. У більшості міст — пам’ятники Тарасу Шевченку, як і вулиці його імені. Саме тут Тарас Григорович провів сім років свого заслання.

Казахи свято шанують свого національного героя — Кенесари Касим-Ули. Він очолив національно-визвольний рух 1837—1847 pоків під час колонізації Росією казахських земель. Героїчно загинув. Обезголовлений, його голова залишилась у Росії. За легендою, казахський народ здобуде велику силу, коли останки хана Кенесари будуть поховані в рідному степу. Проте росіяни відмовляють у цьому, традиційно стверджуючи: «Їх там немає». У кожному місті є проспект або вулиця імені цього лідера національно-визвольного руху за незалежність.

Казахи здавна кочували, тож їхня кухня проста. Але й смачна. Найголовніша страва — кази: проварена конина, з якої роблять ковбаски. Смакує також ак-сорпа — молочний суп із м’ясом, палау — казахський плов, курт — твердий казахський сир, баурсаки — борошняні пончики. І, звичайно ж, кумис — молоко кобил або верблюдиць.

«Я вдячна долі за те, що познайомила мене з привітними людьми, давньою багатою культурою казахського народу», — підсумувала Жанна свою розповідь.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Гуляти так гуляти
Читати
Заробітчани на крові
Читати
Старий-новий Верховний суд
Читати
Скільки євроблях?
Читати
Поневіряються за кордоном
Читати
Побільшало коліс
Читати
На боротьбу із несумлінними батьками
Читати
Приватні обленерго
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове