• Гаряча тема

Хто подбає про малі річки?

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото Віктора Моринця.

Недолуге господарювання, зокрема бездумне впровадження систем меліорації, а також брак належного фінансування програм розвитку і збереження водних ресурсів, невпинно ведуть до загибелі більшості малих річок. На Чернігівщині таких нараховується понад півтори тисячі. Поки що…

СТО років тому про Удай писали як про річку, яку неможливо подолати без порома. Є відомості про те, що вона була колись судноплавною. Нині ж її подекуди можна просто перескочити. Прилуцький краєзнавець Віктор Моринець називає Удай річкою свого дитинства і не приховує розпачу від того, в якому стані нині перебуває колись могутня водна артерія.

«На берегах Удаю краєзнавці знаходять знаряддя праці первісних людей. Можна багато розповідати про скіфів, кімерійців і тих, хто був тут після них, — каже Віктор Моринець. — Нерідко трапляються рештки древніх амфор. Зрозуміло, що з Північного Причорномор’я не волами їх сюди везли. З Чорного моря в наш лісостеп ходили тогочасні плавзасоби. Удай був повноводним впродовж тисячоліть, аж до кінця ХХ століття. Збереглася світлина, датована 1926 роком, на якій видно широке судноплавне плесо, ґрунтова дорога обіч і село на березі. У червні 1921 року тут зустрілися дві армії — Махна і більшовицьких окупантів із 7-ї Володимирської дивізії. Останні довго шукали пором, а коли зрозуміли, що він знищений, півдня витратили, аби знайти брід. Ось таким був Удай! А що ж нині? Річка гине. Чернігівські фахівці, до яких зверталися жителі довколишніх сіл із проханням урятувати Удай, відповіли, що почистити її немає змоги».

Про проблему малих річок в області відомо. За даними Деснянського басейнового управління водних ресурсів, їхня загальна протяжність становить понад сім тисяч кілометрів. Із них 160 мають довжину більш як десять кілометрів.

«Більшість цих водних артерій маловодні, деякі влітку пересихають. Русла багатьох із них окреслені нечітко, тому часто зливаються з прилеглими болотами, — пояснює заступник начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Вадим Потапенко. — Відомо, що здатність річок до самоочищення прямо пропорційно залежить від їхньої величини, тобто чим більша річка, тим краще вона може себе очищати. Тож і виходить, що найвразливішими є саме малі річки, які зневоднюються та заростають».

За словами фахівця, в області розроблено регіональну програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра, розраховану до 2021 року. Вона передбачає низку природоохоронних заходів, серед яких і розчищення річок. Заплановано, що кошти на це мають надходити і з державного, і з місцевих бюджетів. На жаль, програма не діє через відсутність фінансування.

Вадим Потапенко зазначає, що розчищати малі річки можна за рахунок видатків обласного фонду охорони довкілля, але воно обмежене. Віднедавна значні можливості з’явилися в об’єднаних територіальних громадах, тож тут доцільно розробити місцеві програми з оздоровлення та поліпшення санітарно-екологічного стану річок.

Але все це поки що лише плани. А загроза зникнення малих річок існує вже сьогодні.