• Актуально

Хрущовки — вже пенсійного віку

Олена БЕГМА.

Сьогодні чотири мільйони українців, уважаймо, кожний десятий, мешкає у будинку громадського житлового фонду, офіційний термін технічної експлуатації якого вийшов або вже добігає кінця. Що далі?

ПЕРЕДОВСІМ ідеться про так звані хрущовки, які навіть у найрозвиненішому Києві становлять близько 20% житлофонду. Дуже багато таких будинків у райцентрах, зводили їх і у великих перспективних селах. Важко повірити, що колись чимало їхніх мешканців навіть вважали за благо переїхати до хрущовки із приватного будинку! Наявність водопостачання, туалету, централізованого опалення просто в квартирі здавалася неперевершеною перевагою такого житла попри його маленьку площу. Радянський державний діяч українського походження Микита Хрущов, який після смерті Сталіна став на чолі СРСР, затіяв грандіозну житлову реформу, підписавши 1955 року знамениту ухвалу «Про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві». Тоді ж було кинуто клич: «Кожній трудящій сім’ї — окрему квартиру!». Житло «без надмірностей» споруджували стахановськими темпами. Повсюди у містах, як гриби після дощу, виростали п’ятиповерхові панельні, набагато рідше — цегляні будинки без технічного поверху, ліфта і сміттєпроводу. Квартири складалися з прохідних кімнаток, крихітних кухні і санвузла, а також балкона.

Такі «будинки компактного планування» зводились як тимчасове житло і надавалися безкоштовно. Газети писали, що, як максимум, через 25 років їх знесуть, а на цьому місці постане комфортніша нерухомість. Проте не склалося: термін експлуатації хрущовок подовжили до 60 років. Якраз нинішнього року він добігає кінця у перших таких будівель, типові проекти яких загалом утілювались аж до 1985-го. До цього часу в нашій країні з’явилися десятки тисяч п’ятиповерхівок із компактним плануванням, які є своєрідними символами радянської епохи.

Згідно з паспортними даними на такі споруди, вони технічно відживають своє. Та чи так це? Експерти ринку нерухомості стверджують, що здебільшого це ще досить міцні будинки. Надто цегляні, які за належної експлуатації мають практично необмежений строк життя. Принципова відмінність панельних хрущовок полягає в тому, що вони не являють собою такий моноліт, як цегляні, тому за неминучого з часом осідання виникають деформація і тріщини між панелями, що й обмежує строк їхнього життя, який за найсприятливіших умов усе ж не може перевищувати 90 років.

Виходить, у перших панельних хрущовок все ж є кілька десятиліть у запасі. А судячи з економічної ситуації в країні, цей монументальний «привіт із СРСР» іще довго залишатиметься масовою прикметою великих міст. Наші реалії — хронічне безгрошів’я родин, які, звісно, мріють перебратися в кращі умови, проте придбання нової квартири для них стає дедалі примарнішим. У держави на реконструкцію застарілого житлового фонду також бракує грошей. Тим паче що 97 його відсотків уже приватизовано. Тож відповідати за будинок доводиться самостійно. Більше того: якщо він перебуває в аварійному стані, держава вже не зобов’язана безплатно розселяти мешканців.

Утім, мали місце законодавчі спроби хоча б почати розв’язувати цю назрілу соціальну проблему. Ще десять років тому Верховною Радою було ухвалено Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду». Після цього Кабінет міністрів затвердив список районів у населених пунктах по всій країні, які мали піти під знесення. Сукупно — понад п’ять мільйонів квадратних метрів житлової площі. Згідно з документом, на місці старих будинків необхідно спорудити нові (чи в інший спосіб збільшити житлоплощі) з таким розрахунком, щоби продаж новозбудованих квартир компенсував інвестору його витрати. Однак цей закон так і залишився на папері.

А тим часом експерти прогнозують: за якихось 20 років, зважаючи на стрімке моральне і технічне старіння хрущовських панельок, є велика ймовірність появи у населених пунктах депресивних районів-нетрів на кшталт бразильських «фавелів», де проживатимуть люди з низьким доходом. Невтішна перспектива для країни, в якій 75 млн кв. м старого житла підлягає беззастережному знесенню.

Фото з архіву. 1967 р.